Відмінності між версіями «Легіник»
(→Сучасні словники) |
|||
| Рядок 4: | Рядок 4: | ||
==Сучасні словники== | ==Сучасні словники== | ||
| − | + | ЛЕ́ГІНЬ, геня, ч., діал. Юнак, парубок. Іван був уже легінь, стрункий і міцний, як смерічка (Коцюб., II, 1955, 313); Шляхом урочисто, в ритм пісні, проходять дівчата і легіні (Стельмах, Над Черемошем.., 1952, 120). | |
| + | |||
| + | Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 461. | ||
| + | |||
| + | Легінь, ня, м. = Парубок. Ішов легінь з полонини на нове подвір’є. Гол. III. 216. Приходя до мене молодці-соколи: легіню, на танець, легіню, на поле! Федьк. І. 44. Ум. Легіник. Ой до мене, легіники! Гол. II. 421. | ||
| + | |||
| + | Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 350. | ||
| + | |||
| + | ле́гінь (зменшено-пестливе — легі́ник) — народна назва юнака, парубка. У зеленій полонині розвилися бучки, І ти легінь, і я легінь — тягнімося в ключки (коломийка); Ішов легінь з полонини на нове подвір’я (Я. Головацький); Іван був уже легінь, стрункий і міцний, як смерічка (М. Коцюбинський); Котилися вози з гори, поламали спиці, Звідали ня легіники, де тут вечорниці (коломийка). | ||
| + | |||
| + | Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 331. | ||
| + | |||
==Ілюстрації== | ==Ілюстрації== | ||
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center" | {| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center" | ||
Версія за 13:50, 3 листопада 2018
Легіник, -ка, м. Ум. отъ ле́гінь.
Зміст
Сучасні словники
ЛЕ́ГІНЬ, геня, ч., діал. Юнак, парубок. Іван був уже легінь, стрункий і міцний, як смерічка (Коцюб., II, 1955, 313); Шляхом урочисто, в ритм пісні, проходять дівчата і легіні (Стельмах, Над Черемошем.., 1952, 120).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 461.
Легінь, ня, м. = Парубок. Ішов легінь з полонини на нове подвір’є. Гол. III. 216. Приходя до мене молодці-соколи: легіню, на танець, легіню, на поле! Федьк. І. 44. Ум. Легіник. Ой до мене, легіники! Гол. II. 421.
Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 350.
ле́гінь (зменшено-пестливе — легі́ник) — народна назва юнака, парубка. У зеленій полонині розвилися бучки, І ти легінь, і я легінь — тягнімося в ключки (коломийка); Ішов легінь з полонини на нове подвір’я (Я. Головацький); Іван був уже легінь, стрункий і міцний, як смерічка (М. Коцюбинський); Котилися вози з гори, поламали спиці, Звідали ня легіники, де тут вечорниці (коломийка).
Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 331.
Ілюстрації
|
|
|
|
