Відмінності між версіями «Зсивіти»
(→Сучасні словники) |
|||
| Рядок 4: | Рядок 4: | ||
==Сучасні словники== | ==Сучасні словники== | ||
Тлумачення слова у сучасних словниках | Тлумачення слова у сучасних словниках | ||
| + | 1. Стати, зробитися сивим, сивішим. Пуста голова ані посивіє, ані полисіє (Номис, 1864, № 6156); Отець Харитін вже постарівся, посивів і почав слабувати (Нечуй-Левицький, III, 1956, 191); Довге шовкове волосся — посіклося, посивіло, посохло, як трава серед зими (Панас Мирний, I, 1954, 50); Мабуть, батько ще дужче посивів і мати ще дужче зігнулася (Андрій Головко, II, 1957, 9); | ||
| + | // перев. над чим, коло чого, у чому. Дуже довго займатися чим-небудь, виконувати якусь роботу тощо. Шавкун, битий жак! Недаром він посивів, сидячи над бумагами (Панас Мирний, I, 1949, 384); — Ланочку, дозвольте мені померти біля худібки, бо ж я і зріс, і посивів біля неї, — пішов старий зі своїм горем до Стадницького (Михайло Стельмах, I, 1962, 44). | ||
| + | |||
==Ілюстрації== | ==Ілюстрації== | ||
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center" | {| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center" | ||
Версія за 20:15, 4 жовтня 2018
Зси́віти, -вію, -єш, гл. Посѣдѣть. Аф. 262.
Зміст
Сучасні словники
Тлумачення слова у сучасних словниках 1. Стати, зробитися сивим, сивішим. Пуста голова ані посивіє, ані полисіє (Номис, 1864, № 6156); Отець Харитін вже постарівся, посивів і почав слабувати (Нечуй-Левицький, III, 1956, 191); Довге шовкове волосся — посіклося, посивіло, посохло, як трава серед зими (Панас Мирний, I, 1954, 50); Мабуть, батько ще дужче посивів і мати ще дужче зігнулася (Андрій Головко, II, 1957, 9); // перев. над чим, коло чого, у чому. Дуже довго займатися чим-небудь, виконувати якусь роботу тощо. Шавкун, битий жак! Недаром він посивів, сидячи над бумагами (Панас Мирний, I, 1949, 384); — Ланочку, дозвольте мені померти біля худібки, бо ж я і зріс, і посивів біля неї, — пішов старий зі своїм горем до Стадницького (Михайло Стельмах, I, 1962, 44).
Ілюстрації
|
|
|
|
