Відмінності між версіями «Вередувати»

Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Перейти до: навігація, пошук
("Словопедія" )
("Словопедія" )
Рядок 15: Рядок 15:
  
 
Вередувати, -дую, -єш, гл. 1) Капризничать, прихотничать, перебирать, привередничать. Тогді їм (запорожцям) таки й тісніше стало, бо вередувати почали. ЗОЮР. І. 77. Тепер ти вередуєш: будеш їсти печену редьку. Ном. № 12228. 2) Перебирать (польск. wertować?). Вередував дерево: чи більше сухого, чи більше зеленого. Чуб.
 
Вередувати, -дую, -єш, гл. 1) Капризничать, прихотничать, перебирать, привередничать. Тогді їм (запорожцям) таки й тісніше стало, бо вередувати почали. ЗОЮР. І. 77. Тепер ти вередуєш: будеш їсти печену редьку. Ном. № 12228. 2) Перебирать (польск. wertować?). Вередував дерево: чи більше сухого, чи більше зеленого. Чуб.
 
Інфінітив вередува́ти
 
однина множина
 
Наказовий спосіб
 
1 особа вереду́ймо
 
2 особа вереду́й вереду́йте
 
МАЙБУТНІЙ ЧАС
 
1 особа вередува́тиму вередува́тимемо, вередува́тимем
 
2 особа вередува́тимеш вередува́тимете
 
3 особа вередува́тиме вередува́тимуть
 
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС
 
1 особа вереду́ю вереду́ємо, вереду́єм
 
2 особа вереду́єш вереду́єте
 
3 особа вереду́є вереду́ють
 
Активний дієприкметник
 
 
Дієприслівник
 
вереду́ючи
 
МИНУЛИЙ ЧАС
 
чол. р. вередува́в вередува́ли
 
жін. р. вередува́ла
 
сер. р. вередува́ло
 
Дієприслівник
 
вередува́вши
 
  
 
==Ілюстрації==
 
==Ілюстрації==

Версія за 02:04, 22 листопада 2017

Вередувати, -дую, -єш, гл. 1) Капризничать, прихотничать, перебирать, привередничать. Тогді їм (запорожцям) таки й тісніше стало, бо вередувати почали. ЗОЮР. І. 77. Тепер ти вередуєш: будеш їсти печену редьку. Ном. № 12228. 2) Перебирать (польск. wertować?). Вередував дерево: чи більше сухого, чи більше зеленого. Чуб.

Сучасні словники

Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)

ВЕРЕДУВАТИ, ую, уєш, недок., без додатка. Виявляти незадоволення, мати примхи. Сходить сонечко — вона [панночка] вередує, і зайде — вередує. І те не добре, й те не до ладу (Марко Вовчок, I, 1955, 16); Банько вередував і не хотів спати, доки не прийде татко й не розповість йому казки (Петро Панч, II, 1956, 254); // без додатка і ким, чим. Перебирати, бути надто вибагливим. І почали вередувать [Жаби]: «Не хочемо! Не треба нам такого! Ходімте Доленьку благать, Щоб короля дала живого» (Леонід Глібов, Вибр., 1957, 160); На коні сидів [Синявін], як юнак, і, незважаючи на свою огрядність, не вередував кіньми (Іван Ле, Міжгір'я, 1953, 69); // над ким, заст. Знущатися, збиткуватися. До часу над слабим, хто дужчий, вередує (Гулак-Артемовський, Байки.., 1958, 45); Чи я коли думала, що та сквасніла стара кокетка буде надо мною вередувати? (Леся Українка, III, 1952, 523). Словник української мови: в 11 томах. — Том 1, 1970. — Стор. 328.

"Словопедія" 

-ую, -уєш, недок. , без додатка.Виявляти невдоволення, мати примхи. || без додатка і ким, чим. Перебирати, бути надто вибагливим. || над ким, заст. Знущатися, збиткуватися.

Вередувати, -дую, -єш, гл. 1) Капризничать, прихотничать, перебирать, привередничать. Тогді їм (запорожцям) таки й тісніше стало, бо вередувати почали. ЗОЮР. І. 77. Тепер ти вередуєш: будеш їсти печену редьку. Ном. № 12228. 2) Перебирать (польск. wertować?). Вередував дерево: чи більше сухого, чи більше зеленого. Чуб.

Ілюстрації

Vereduvaty211117.jpg Vereduvaty211117(1).jpg Vereduvaty211117(2).jpg

Медіа

[1]