Відмінності між версіями «Ринути»
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
| Рядок 12: | Рядок 12: | ||
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Ринути11111.jpg|x140px]] | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Ринути11111.jpg|x140px]] | ||
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Run000.jpg|x140px]] | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Run000.jpg|x140px]] | ||
| − | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Бігти22222.jpg|x140px]] | + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Бігти22222.jpg|x140px]] |
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Photoicon.png|x140px]] | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Photoicon.png|x140px]] | ||
|} | |} | ||
Версія за 17:56, 21 листопада 2017
Ринути, -ну, -неш, гл. Сильно течь. Ой не спиняйте у ставу води, нехай вода рине. Мет. 67. Переносно о людяхъ: валить толпой. До сіней як хмара ринуть, товпляться, гукають. Мкр. Н. 26.
Зміст
Сучасні словники
Швидко, навально рухатися, сунути навалою в одному напрямку. Через малу годину вийшов знов лікар той з управителем та й на село пішли. Люди за їми [ними] купами вироювалися, — дарма тоді гукав управитель, щоб на панщину йшли: ніхто не слухав, — усі таки за їми [ними] ринули (Марко Вовчок, I, 1955, 175); Німці були приголомшені.. Назустріч ринула громова невгамовна хвиля морської піхоти, залунало оте страшне й безконечне слово «полундра» (Василь Кучер, Голод, 1961, 165); Збори закінчились. Шумливий потік ринув із залу, наповнюючи коридори гамором збуджених балачок (Іван Багмут, Щасливий день.., 1951, 93);
Ілюстрації
|
|
|
|
