Відмінності між версіями «Огузка»
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
м |
|||
| Рядок 10: | Рядок 10: | ||
1. спец. Стегнова частина м'ясної туші. | 1. спец. Стегнова частина м'ясної туші. | ||
| − | 2. розм. Те саме, що гузир 2. Він пощупав тут і там пальцями, а потім таки розв'язав якийсь огузок і полюбувався зерном у тремтливих долонях (Петро Козланюк, Весн. шум, 1952, 91). | + | 2. розм. Те саме, що [http://sum.in.ua/s/ghuzyr гузир] 2. Він пощупав тут і там пальцями, а потім таки розв'язав якийсь огузок і полюбувався зерном у тремтливих долонях (Петро Козланюк, Весн. шум, 1952, 91). |
<big>Джерело:[http://sum.in.ua/s/oghuzok Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)] | <big>Джерело:[http://sum.in.ua/s/oghuzok Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)] | ||
Версія за 14:07, 19 листопада 2017
Огузка, -ки, ж. Огузокъ, задняя, нижняя часть чего-либо. Там то мелник хороший... ані мірки не просить, сам огузку заносить. Гол. III. 358.
Сучасні словники
ОГУ́ЗОК, зка, чол.
1. спец. Стегнова частина м'ясної туші.
2. розм. Те саме, що гузир 2. Він пощупав тут і там пальцями, а потім таки розв'язав якийсь огузок і полюбувався зерном у тремтливих долонях (Петро Козланюк, Весн. шум, 1952, 91).
Джерело:Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)
Ілюстрації
|
|
