Відмінності між версіями «Соненько»
(Створена сторінка: '''Соненько, -ка, '''''с. ''1) Ум. отъ '''сонце. '''2) Ум. отъ '''сон. ''' Категорія:Со) |
|||
| Рядок 1: | Рядок 1: | ||
| − | '''Соненько, -ка, '''''с. ''1) | + | '''Соненько, -ка, '''''с. ''1) Зм. від '''сонце. ''' |
[[Категорія:Со]] | [[Категорія:Со]] | ||
| + | [[Категорія: Словник Грінченка/Факультет інформаційних технологій]] | ||
| + | |||
| + | =Словник Української мови= | ||
| + | ===Академічний тлумачний словник=== | ||
| + | 1. Центральне небесне світило сонячної «системи, що має форму гігантської розжареної кулі, яка випромінює світло й тепло. Термоядерні реакції, які відбуваються в надрах Сонця, супроводжуються виділенням великої кількості нейтрино (Знання та праця, 7, 1965, 11); Сонце виглянуло з-за діброви, неначе висунуло золоте чоло з пучком золотих кучерів навкруги (Нечуй-Левицький, VII, 1966, 89); Зажурився Тарас Григорович, і на сторінках його крихітної книжечки з'явилися сумні рядки про те, що не гріє сонце на чужині (Зінаїда Тулуб, В степу.., 1964, 156); * У порівняннях. Її осліплює яскраве сяйво великої, мов сонце, люстри (Михайло Стельмах, I, 1962, 296). | ||
| + | |||
| + | 2. Відбиття, відображення чим-небудь або у чомусь цього небесного світила. Вода в широкому Дніпрі, Де плавають сонця, В старій криниці, У відрі, В баклазі у бійця (Платон Воронько, Мирний неспокій, 1960, 56); | ||
| + | |||
| + | 3. Світло й тепло, що випромінюються цим світилом. Опришок постояв хвилинку, весь у сонці, потім злегка труну в [натиснув] ногою величенький камінь (Гнат Хоткевич, II, 1966, 204); Сонця було там [надворі] так багато, що йому бракувало місця (Юрій Смолич, II, 1958, 7); Хай думав полковник, що прислали йому служаку, просолілого від тихоокеанських солоних вітрів, пров'яленого всіма прикордонними сонцями (Павло Загребельний, Шепіт, 1966, 267); | ||
| + | |||
| + | 4. Гімнастична вправа на турніку. Він хапається за перекладину й на витягнутих руках робить своїм тілом коло — сонце, як називається це спортивною мовою | ||
| + | ==Ілюстрації== | ||
| + | {| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center" | ||
| + | |- valign="top" | ||
| + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:1482152434_1413631474.jpg|x150px]] | ||
Версія за 00:06, 19 листопада 2017
Соненько, -ка, с. 1) Зм. від сонце.
Словник Української мови
Академічний тлумачний словник
1. Центральне небесне світило сонячної «системи, що має форму гігантської розжареної кулі, яка випромінює світло й тепло. Термоядерні реакції, які відбуваються в надрах Сонця, супроводжуються виділенням великої кількості нейтрино (Знання та праця, 7, 1965, 11); Сонце виглянуло з-за діброви, неначе висунуло золоте чоло з пучком золотих кучерів навкруги (Нечуй-Левицький, VII, 1966, 89); Зажурився Тарас Григорович, і на сторінках його крихітної книжечки з'явилися сумні рядки про те, що не гріє сонце на чужині (Зінаїда Тулуб, В степу.., 1964, 156); * У порівняннях. Її осліплює яскраве сяйво великої, мов сонце, люстри (Михайло Стельмах, I, 1962, 296).
2. Відбиття, відображення чим-небудь або у чомусь цього небесного світила. Вода в широкому Дніпрі, Де плавають сонця, В старій криниці, У відрі, В баклазі у бійця (Платон Воронько, Мирний неспокій, 1960, 56);
3. Світло й тепло, що випромінюються цим світилом. Опришок постояв хвилинку, весь у сонці, потім злегка труну в [натиснув] ногою величенький камінь (Гнат Хоткевич, II, 1966, 204); Сонця було там [надворі] так багато, що йому бракувало місця (Юрій Смолич, II, 1958, 7); Хай думав полковник, що прислали йому служаку, просолілого від тихоокеанських солоних вітрів, пров'яленого всіма прикордонними сонцями (Павло Загребельний, Шепіт, 1966, 267);
4. Гімнастична вправа на турніку. Він хапається за перекладину й на витягнутих руках робить своїм тілом коло — сонце, як називається це спортивною мовою
Ілюстрації
| x150px |
