Відмінності між версіями «Балабайка»
(→Медіа) |
(→Цікаві факти) |
||
| Рядок 50: | Рядок 50: | ||
==Цікаві факти== | ==Цікаві факти== | ||
===Балалайка === | ===Балалайка === | ||
| − | ===https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%91%D0%B0%D0%BB%D0%B0%D0%BB%D0%B0%D0%B9%D0%BA%D0%B0=== | + | ===[https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%91%D0%B0%D0%BB%D0%B0%D0%BB%D0%B0%D0%B9%D0%BA%D0%B0]=== |
Балала́йка, балабайка — російський народний щипковий музичний інструмент. Відома з початку 18 століття, має три струни, походить від старовинного тюркського музичного інструменту домбри. Деякі дослідники вважають, що Б. виникла у побуті скоморохів Київської Русі, була відрожена й модернізована В. Андрєєвим у кінці 19 ст., набула поширення й в Україні. На балалайці грають, ударяючи пальцями правої руки по струнах. Наприкінці 19 століття В. В. Андрєєв удосконалив Балалайку, створив її різновиди. | Балала́йка, балабайка — російський народний щипковий музичний інструмент. Відома з початку 18 століття, має три струни, походить від старовинного тюркського музичного інструменту домбри. Деякі дослідники вважають, що Б. виникла у побуті скоморохів Київської Русі, була відрожена й модернізована В. Андрєєвим у кінці 19 ст., набула поширення й в Україні. На балалайці грають, ударяючи пальцями правої руки по струнах. Наприкінці 19 століття В. В. Андрєєв удосконалив Балалайку, створив її різновиди. | ||
| Рядок 63: | Рядок 63: | ||
В українській мові вперше назва засвідчена як "Балабайка" у записах щоденника XVIII століття [1], у якому розповідається про людей, що заїхали до татарина, який грав у балабайку. Спочатку являла собою довгий інструмент з двома струнами та була вдосконалена у XIX столітті російськими музикантами до сучасного вигляду. | В українській мові вперше назва засвідчена як "Балабайка" у записах щоденника XVIII століття [1], у якому розповідається про людей, що заїхали до татарина, який грав у балабайку. Спочатку являла собою довгий інструмент з двома струнами та була вдосконалена у XIX столітті російськими музикантами до сучасного вигляду. | ||
| − | + | ||
| − | + | ||
| − | + | ||
[[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Університетський коледж]] | [[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Університетський коледж]] | ||
| − | [[Категорія: | + | [[Категорія:Слова 2015 року]] |
Поточна версія на 21:17, 26 листопада 2015
Балабайка, -ки, ж. Балалайка. Рудч. Ск. І. 18. Мкр. Н. 16. Грати у балабайку. Ум. Балабаєчка. Балабайка, -ки, ж. Балалайка. Рудч. Ск. І. 18. Мкр. Н. 16. Грати у балабайку. Ум. Балабаєчка.
Сучасні словники
Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)
БАЛАБА́ЙКА, и, жін., діал. Балалайка. Лушня у танцях, як не перерветься, музику перетанцьовує; Пацюк на язиці, як на балабайці, вибиває (Панас Мирний, II, 1954, 194); Молодий боєць уже не в силі був розплутати — існує перед ним сонце, обриси недалекого міста, бренькіт балабайки.. чи це він все ще снить (Леонід Смілянський, Зустрічі, 1936, 7).
"Балабайка"
балаба́йка іменник жіночого роду балалайка діал.
Культурологічний словник
СЛОВАРЬ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКO
«Словники України on-line»
РУпедия Этимологический русскоязычный словарь
Все словари: БОЛЬШАЯ КОЛЛЕКЦИЯ СЛОВАРЕЙ
Іноземні словники
українська-англійська Словник
[1]
балабайка перевод с украинского на русский Существительное ж диал. балалайка
[2]
БАЛАЛАЙКА это:
ТолкованиеПеревод БАЛАЛАЙКА БАЛАЛАЙКА БАЛАЛА́ЙКА, балалайки, жен. Трехструнный щипковый и бряцательный музыкальный инструмент с треугольной декой. ❖ Бесструнная балалайка (разг. пренебр.) - болтливый человек, пустомеля.
Ілюстрації
|
|
|
|
Медіа
Цікаві факти
Балалайка
[3]
Балала́йка, балабайка — російський народний щипковий музичний інструмент. Відома з початку 18 століття, має три струни, походить від старовинного тюркського музичного інструменту домбри. Деякі дослідники вважають, що Б. виникла у побуті скоморохів Київської Русі, була відрожена й модернізована В. Андрєєвим у кінці 19 ст., набула поширення й в Україні. На балалайці грають, ударяючи пальцями правої руки по струнах. Наприкінці 19 століття В. В. Андрєєв удосконалив Балалайку, створив її різновиди.
Застосовуються:
Балалайка-прима, Балалайка-секунда, Балалайка-альт, Балалайка-бас, Балалайка-контрабас. Осн. прийоми звуковидобування — брязкання пальцями правої руки (без великого пальця), тремоло, pizzicato, glissando, флажолети тощо. Балалайка використовується як оркестровий, ансамбльовий і сольний інструмент.
В українській мові вперше назва засвідчена як "Балабайка" у записах щоденника XVIII століття [1], у якому розповідається про людей, що заїхали до татарина, який грав у балабайку. Спочатку являла собою довгий інструмент з двома струнами та була вдосконалена у XIX столітті російськими музикантами до сучасного вигляду.
