Відмінності між версіями «Ремесниця»
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
| Рядок 33: | Рядок 33: | ||
[[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Педагогічний інститут]] | [[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Педагогічний інститут]] | ||
[[Категорія:Слова 2015 року]] | [[Категорія:Слова 2015 року]] | ||
| + | [http://sum.in.ua/s/rizkaАкадемічний%20тлумачний%20словник%20(1970—1980).%20Словник%20української%20мови:%20в%2011%20томах.%20—%20Том%208,%201977.%20—%20Стор.%20564. 1.Академічний тлумачний словник (1970—1980). Словник української мови: в 11 томах. — Том 8, 1977. — Стор. 564.] | ||
| + | |||
| + | [http://orfograf_ukr.academic.ru/147618/ремесницяОрфографічний%20словник%20української%20мови.%202005. 2.Орфографічний словник української мови. 2005.] | ||
Версія за 17:00, 21 листопада 2015
Ремесни́ця, -ці, ж. Ремесленница. Константиногр. у.
Зміст
Сучасні словники
Тлумачення слова у сучасних словниках
Академічний тлумачний словник (1970—1980)
РЕМеСНИ́ЦЯ, і, жін. Жіночий рід до ремисник 1, 3. — Мені б якраз бути модисткою, ремисницею, — заговорила вона, зашпилюючи мені блузу на плечах, — ось дивіться, як я вам до ладу поправила (Леся Українка, III, 1952, 601); Ось фанерними листами Обшиває кают борти Загрубілими руками Ремесниця із Воркути (Любов Забашта, Нові береги, 1950, 23).
Орфографічний словник української мови
ремесни́ця іменник жіночого роду, істота
Ілюстрації
|
|
|
|
