Відмінності між версіями «Бовтати»
(→Сучасні словники) |
(→Ілюстрації) |
||
| Рядок 18: | Рядок 18: | ||
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center" | {| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center" | ||
|- valign="top" | |- valign="top" | ||
| − | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: | + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Бовтати.jpg|x140px]] |
| − | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: | + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Бовтати1.jpg|x140px]] |
| − | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: | + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Бовтати2.jpg|x140px]] |
| − | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: | + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Бовтати3.jpg|x140px]] |
|} | |} | ||
| + | |||
==Медіа== | ==Медіа== | ||
Поточна версія на 23:30, 23 січня 2014
Бовтати, -таю, -єш, гл. Взбалтывать.
Зміст
Сучасні словники
БОВТАТИ, аю, аєш, недок.
1. перех. Розмішувати рідину, струшуючи або колотячи її. — У цієї [Христі] кров — огонь! — бубонів Довбня, бовтаючи ложечкою чай (Панас Мирний, III, 1954, 201); Господиня ретельно бовтала дерев'яною ложкою квашу в прикрашеному кривулькастим візерунком череп'янику (Іван Чендей, Поєдинок, 1962, 189); // Приводити в стан неспокою; сколочувати. [Олеся:] Дай мені одну вудочку.. [Влас:] Знов бовтатимете, усю рибу розполохаєте? (Марко Кропивницький, II, 1958, 284); Він почав тупотіти і бовтати навколо воду (Олесь Донченко, III, 1956, 226).
2. неперех., чим. Хлюпатися. Сиділи навпочіпки над струмком, бовтаючи руками у воді (Олесь Донченко, III, 1956, 364).
3. неперех., чим. Махати, хитати туди й сюди. Летить [сотник] попід небесами: руками бовта, мов крилами (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 201); Володислав задоволено реготав,., бовтав як тільки міг руками (Григорій Епік, Тв., 1958, 122); Данько, весело бовтаючи ногами, задер голову кудись у небо (Олесь Гончар, II, 1959, 40).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 1, 1970. — Стор. 207.
Ілюстрації
|
|
|
|
