Відмінності між версіями «Квасно»

Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Перейти до: навігація, пошук
 
Рядок 14: Рядок 14:
 
3. перен., розм., рідко. Незадоволений, кислий (про вираз обличчя). — Їду,— сказав панотець з квасною міною (Фр., II, 1950, 368).
 
3. перен., розм., рідко. Незадоволений, кислий (про вираз обличчя). — Їду,— сказав панотець з квасною міною (Фр., II, 1950, 368).
  
==Ілюстрації==
+
==Ілюстрації==
 
[[Файл:кваСно.jpg]]
 
[[Файл:кваСно.jpg]]
  

Поточна версія на 22:07, 27 жовтня 2018

Ква́сно, нар. Кисло.

Словник української мови

КВАСНИ́Й, а́, е́.

1. Прикм. до квас 1. Квасний запах; Квасні хлібці.

◊ Квасни́й патріоти́зм, ірон.— схиляння перед відсталими формами життя й побуту своєї країни, вихваляння всього свого й відкидання чужого. Сатиричне висміювання квасного «патріотизму» тут [у поемі «Сон»] полягає в суперечності між словами й ділами псевдопатріотів (Життя і тв. Т. Г. Шевченка, 1959, 167).

2. розм., рідко. Те саме, що ки́слий. Борщ був голий, а такий квасний, що аж очі вилазили (Кобр., Вибр., 1954, 124); Солонину їм, квасним молоком попиваю (Стеф., III, 1954, 39).

3. перен., розм., рідко. Незадоволений, кислий (про вираз обличчя). — Їду,— сказав панотець з квасною міною (Фр., II, 1950, 368).

Ілюстрації

КваСно.jpg

Джерела та література

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 131.