Відмінності між версіями «Омивати»
(Замінено вміст на «'''Омива́ти, -ва́ю, -єш, '''сов. в. '''омити, -мию, -єш, '''''гл. ''= '''Обмивати, обмити. ''' Категорі...») |
|||
| Рядок 1: | Рядок 1: | ||
'''Омива́ти, -ва́ю, -єш, '''сов. в. '''омити, -мию, -єш, '''''гл. ''= '''Обмивати, обмити. ''' | '''Омива́ти, -ва́ю, -єш, '''сов. в. '''омити, -мию, -єш, '''''гл. ''= '''Обмивати, обмити. ''' | ||
[[Категорія:Ом]] | [[Категорія:Ом]] | ||
| + | ==Сучасні словники== | ||
| + | Тлумачення слова у сучасних словниках | ||
| + | [[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Інститут мистецтв]] | ||
| + | [[Категорія:Слова 2017 року]] | ||
| + | ОМИВАТИ, аю, аєш, недок., ОМИТИ, омию, омиєш, док., перех. | ||
| + | 1. книжн. Те саме, що обмивати 1. А сніжок на вітрі дужому їхні рани омива! (Андрій Малишко, Звенигора, 1959, 109); Омию На княжому дебелім тілі Засохлу кров його... (Тарас Шевченко, II, 1953, 337). | ||
| + | 2. Змочувати, зрошувати поверхню чого-небудь. Матері зомліли в горі, .. і сльози пекуча хвилька омиває щоки темні (Олекса Гуреїв, Друзі.., 1959, 14); * Образно. Він чує, як цей вечір, і зорі, і соромливий усміх дружини розпростують його зібгану душу, омивають її новими надіями (Михайло Стельмах, II, 1962, 163). | ||
| + | 3. тільки недок. Змочуючи своїми хвилями, текти навколо чого-небудь. Вода попадалася рідше. Зате як припадав він до неї, коли знаходив потік, той холодний кришталь, що омивав десь жовті корені смерек і аж сюди приносив гомін лісів! (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 317); Під летючими хмаринками туману відлискували під місяцем великі плеса верхніх ставків, що майже омивали мури палацу (Юрій Смолич, I, 1958, 67); | ||
| + | // Оточувати своїми водами (про океани, моря, річки і т. ін.). Тиха річка Ствига омивав півострів (Анатолій Шиян, Партиз. край, 1946, 194); Дванадцять морів і два океани омивають береги Радянської держави (Іван Цюпа, Україна.., 1960, 82). | ||
| + | Словник української мови: в 11 томах. — Том 5, 1974. — Стор. 693. | ||
Версія за 19:49, 26 листопада 2017
Омива́ти, -ва́ю, -єш, сов. в. омити, -мию, -єш, гл. = Обмивати, обмити.
Сучасні словники
Тлумачення слова у сучасних словниках ОМИВАТИ, аю, аєш, недок., ОМИТИ, омию, омиєш, док., перех. 1. книжн. Те саме, що обмивати 1. А сніжок на вітрі дужому їхні рани омива! (Андрій Малишко, Звенигора, 1959, 109); Омию На княжому дебелім тілі Засохлу кров його... (Тарас Шевченко, II, 1953, 337). 2. Змочувати, зрошувати поверхню чого-небудь. Матері зомліли в горі, .. і сльози пекуча хвилька омиває щоки темні (Олекса Гуреїв, Друзі.., 1959, 14); * Образно. Він чує, як цей вечір, і зорі, і соромливий усміх дружини розпростують його зібгану душу, омивають її новими надіями (Михайло Стельмах, II, 1962, 163). 3. тільки недок. Змочуючи своїми хвилями, текти навколо чого-небудь. Вода попадалася рідше. Зате як припадав він до неї, коли знаходив потік, той холодний кришталь, що омивав десь жовті корені смерек і аж сюди приносив гомін лісів! (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 317); Під летючими хмаринками туману відлискували під місяцем великі плеса верхніх ставків, що майже омивали мури палацу (Юрій Смолич, I, 1958, 67); // Оточувати своїми водами (про океани, моря, річки і т. ін.). Тиха річка Ствига омивав півострів (Анатолій Шиян, Партиз. край, 1946, 194); Дванадцять морів і два океани омивають береги Радянської держави (Іван Цюпа, Україна.., 1960, 82). Словник української мови: в 11 томах. — Том 5, 1974. — Стор. 693.
