Відмінності між версіями «Побілувати»
| Рядок 5: | Рядок 5: | ||
2. спец. Обдерти шкуру із забитої тварини. — Я послав уже дружину і свояченицю, — сказав Степан. — Вони з пастухом побілують корів, а ввечері я м'ясо привезу (Володимир Гжицький, Чорне озеро, 1961, 59). | 2. спец. Обдерти шкуру із забитої тварини. — Я послав уже дружину і свояченицю, — сказав Степан. — Вони з пастухом побілують корів, а ввечері я м'ясо привезу (Володимир Гжицький, Чорне озеро, 1961, 59). | ||
Словник української мови: в 11 томах. — Том 6, 1975. — Стор. 617. | Словник української мови: в 11 томах. — Том 6, 1975. — Стор. 617. | ||
| − | |||
===[http://slovopedia.org.ua "Словопедія" ]=== | ===[http://slovopedia.org.ua "Словопедія" ]=== | ||
побілува́ти | побілува́ти | ||
дієслово доконаного виду | дієслово доконаного виду | ||
| − | + | ===[http://ukrainian_explanatory.academic.ru Словари и энциклопедии на Академике]=== | |
| + | побілувати | ||
| + | -у́ю, -у́єш, док., перех. | ||
| + | 1) рідко. Те саме, що побілити 1). | ||
| + | 2) спец. Обдерти шкуру із забитої тварини. | ||
==Ілюстрації== | ==Ілюстрації== | ||
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #ccc solid; border-bottom:5px #ccc solid; text-align:center" | {| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #ccc solid; border-bottom:5px #ccc solid; text-align:center" | ||
|- valign="top" | |- valign="top" | ||
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: Побілити.jpg|x140px]] | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: Побілити.jpg|x140px]] | ||
| − | |||
| − | |||
| − | |||
| − | |||
| − | |||
| − | |||
| − | |||
| − | |||
| − | |||
| − | |||
| − | |||
| − | |||
[[Категорія:По]] | [[Категорія:По]] | ||
[[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Університетський коледж]] | [[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Університетський коледж]] | ||
[[Категорія:Слова 2015 року]] | [[Категорія:Слова 2015 року]] | ||
Версія за 00:40, 18 листопада 2015
Побілувати, -лую, -єш, гл. 1) Посдирать кожи съ животныхъ. 2) Побѣлить стѣну бѣлой глиной. Давайте глини, будемо сіркувати, а послі побілуємо. (Залюбовск.)
Зміст
Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)
ПОБІЛУВАТИ, ую, уєш, док., перех. 1. рідко. Те саме, що побілити 1. Олеся звеліла в суботу побілувати прихожу й світлицю (Нечуй-Левицький, III, 1956, 135); Треба вчасно побілувати [аеродромний знак] вапном, бо він швидко линяє, заноситься піском та курявою (Олесь Гончар, Тронка, 1963, 294). 2. спец. Обдерти шкуру із забитої тварини. — Я послав уже дружину і свояченицю, — сказав Степан. — Вони з пастухом побілують корів, а ввечері я м'ясо привезу (Володимир Гжицький, Чорне озеро, 1961, 59). Словник української мови: в 11 томах. — Том 6, 1975. — Стор. 617.
"Словопедія"
побілува́ти дієслово доконаного виду
Словари и энциклопедии на Академике
побілувати -у́ю, -у́єш, док., перех. 1) рідко. Те саме, що побілити 1). 2) спец. Обдерти шкуру із забитої тварини.
Ілюстрації
|
