Відмінності між версіями «Каменяр»
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
(→Ілюстрації) |
(→Сучасні словники) |
||
| Рядок 4: | Рядок 4: | ||
КАМЕНЯР а, чол. | КАМЕНЯР а, чол. | ||
1. Робітник, що видобуває каміння в кар'єрі; каменолом. А яке ж видовище навколо!.. Б'є об камінь невсипущий молот Та в атаку йдуть каменярі (Любомир Дмитерко, Добрі сусіди, 1951, 65); * Образно. Ми рабами волі стали; На шляху поступу ми лиш каменярі (Іван Франко, X, 1954, 48). | 1. Робітник, що видобуває каміння в кар'єрі; каменолом. А яке ж видовище навколо!.. Б'є об камінь невсипущий молот Та в атаку йдуть каменярі (Любомир Дмитерко, Добрі сусіди, 1951, 65); * Образно. Ми рабами волі стали; На шляху поступу ми лиш каменярі (Іван Франко, X, 1954, 48). | ||
| + | |||
2. Робітник, що обтісує каміння. | 2. Робітник, що обтісує каміння. | ||
| + | |||
3. розм., рідко. Те саме, що муляр. Весела робота — це втіха і мета життя. Коли кожне знає, куди прикласти своїх рук, як каменяр знає, куди ляже кожний камінь у стіні, — як радісно тоді жити..! (Юрій Яновський, II, 1958, 116); Я каменяр, В Каховці нині Не перший дім будую я (Микола Нагнибіда, Вибр., 1957, 135). | 3. розм., рідко. Те саме, що муляр. Весела робота — це втіха і мета життя. Коли кожне знає, куди прикласти своїх рук, як каменяр знає, куди ляже кожний камінь у стіні, — як радісно тоді жити..! (Юрій Яновський, II, 1958, 116); Я каменяр, В Каховці нині Не перший дім будую я (Микола Нагнибіда, Вибр., 1957, 135). | ||
[[http://sum.in.ua/s/kamenjar]] | [[http://sum.in.ua/s/kamenjar]] | ||
Версія за 20:06, 2 квітня 2014
Каменя́р, -ра, м. Каменоломъ. Желех.
Зміст
Сучасні словники
КАМЕНЯР а, чол. 1. Робітник, що видобуває каміння в кар'єрі; каменолом. А яке ж видовище навколо!.. Б'є об камінь невсипущий молот Та в атаку йдуть каменярі (Любомир Дмитерко, Добрі сусіди, 1951, 65); * Образно. Ми рабами волі стали; На шляху поступу ми лиш каменярі (Іван Франко, X, 1954, 48).
2. Робітник, що обтісує каміння.
3. розм., рідко. Те саме, що муляр. Весела робота — це втіха і мета життя. Коли кожне знає, куди прикласти своїх рук, як каменяр знає, куди ляже кожний камінь у стіні, — як радісно тоді жити..! (Юрій Яновський, II, 1958, 116); Я каменяр, В Каховці нині Не перший дім будую я (Микола Нагнибіда, Вибр., 1957, 135). [[1]]
Ілюстрації
|
|
|
|
