Відмінності між версіями «Гвинт»
| Рядок 4: | Рядок 4: | ||
'''Гвинт (ґвинт), рос. винт, англ. screw, нім. Schraube f, Spindel f, Schraubenspindel f) — деталь циліндричної, рідше конічної, форми з гвинтовою поверхнею або деталлю з гвинтовими лопатями. Це також основний компонент однойменного простого механізму — одного із шести.''' | '''Гвинт (ґвинт), рос. винт, англ. screw, нім. Schraube f, Spindel f, Schraubenspindel f) — деталь циліндричної, рідше конічної, форми з гвинтовою поверхнею або деталлю з гвинтовими лопатями. Це також основний компонент однойменного простого механізму — одного із шести.''' | ||
| − | + | [[Сучасні словники]] | |
| − | + | ||
===Словник української мови=== | ===Словник української мови=== | ||
Версія за 20:55, 22 січня 2014
Гвинт, -та, м. = Шруб. Ум. Гвинтик. Чистив він ту рушницю і загубив маленького гвинтика. Грин. II. 206.
Гвинт (ґвинт), рос. винт, англ. screw, нім. Schraube f, Spindel f, Schraubenspindel f) — деталь циліндричної, рідше конічної, форми з гвинтовою поверхнею або деталлю з гвинтовими лопатями. Це також основний компонент однойменного простого механізму — одного із шести.
Словник української мови
1. Стрижень, що має спіральну різьбу на зовнішній поверхні. Терентій замикає віконниці на залізні гвинти (Михайло Стельмах, Хліб.., 1959, 316); Скільки йому треба було зусилля, щоб ослабілими руками одкрутить гвинти люка... (Василь Кучер, Дорога.., 1958, 125).
2. Частина рухового механізму пароплава або літака у вигляді лопатей, прикріплених на валу. За кормою клекоче і піниться збита гвинтами вода, — корабель набирав швидкість (Дмитро Ткач, Крута хвиля, 1950, 123); Прямісінько на їхню машину, свистячи в повітрі гвинтами, пікірував фашистський літак (Юрій Збанацький, Між.. людьми, 1955, 56).
3. у знач. присл. гвинтом. По спіралі. Буває випустиш, оце їх [голубів] надвечір, а вони на радощах підуть угору такими гвинтами, що ледве мріють над тобою у небесах (Олесь Гончар, Таврія, 1952, 24); Немов підхоплені гарячим вітром, звелись дибки командирські коні, гвинтами повернулись в повітрі і поринули в далечінь (Олександр Довженко, Зач. Десна, 1957, 153).
