Відмінності між версіями «Жлуктій»
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
| Рядок 3: | Рядок 3: | ||
==Сучасні словники== | ==Сучасні словники== | ||
| − | + | Жлуктій - той, хто жлекче. | |
| + | |||
| + | ЖЛУ́КТИТИ, кчу, ктиш і рідше ЖЛУКТА́ТИ, жлукчу, жлукчеш, недок., перех., вульг. Пожадливо й багато пити. [Єгер:] Аби наша хіть, то будемо горілку пити, каву жлуктити хоч до рана, так як той подорожній (Леся Українка, IV, 1954, 227); Жлуктав [Семен] з горя горілку, мов корова воду, — пропивав навіть останню свою одежину (Петро Козланюк, На переломі, 1947, 33); Микола той чай жлуктить, як віл (Микола Рудь, Гомін.., 1959, 74). | ||
| + | |||
| + | Словник української мови: в 11 томах. — Том 2, 1971. — Стор. 537. | ||
==Ілюстрації== | ==Ілюстрації== | ||
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center" | {| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center" | ||
Поточна версія на 19:20, 27 березня 2023
Жлуктій, -тія, м. Пьющій съ жадностью. Аф. 402. Ув. Жлуктіяка.
Сучасні словники
Жлуктій - той, хто жлекче.
ЖЛУ́КТИТИ, кчу, ктиш і рідше ЖЛУКТА́ТИ, жлукчу, жлукчеш, недок., перех., вульг. Пожадливо й багато пити. [Єгер:] Аби наша хіть, то будемо горілку пити, каву жлуктити хоч до рана, так як той подорожній (Леся Українка, IV, 1954, 227); Жлуктав [Семен] з горя горілку, мов корова воду, — пропивав навіть останню свою одежину (Петро Козланюк, На переломі, 1947, 33); Микола той чай жлуктить, як віл (Микола Рудь, Гомін.., 1959, 74).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 2, 1971. — Стор. 537.
Ілюстрації
|
|
|
