|
|
| Рядок 1: |
Рядок 1: |
| | '''Голосний, -а, -е. '''1) Громкій, голосистый, звучный. ''Отець Хома вага голосний. ''Шевч. 503. ''Голосний, як дзвін та дурний, як довбня. ''Ном. № 6313. ''Голосна гармата. ''Шевч. 450. ''Голосна луна розляглась серед тихої ночі. ''Левиц. І. 109. 2) Гласный (о звукахъ рѣчи). Левиц. І. 163. О. 1862. І. 67. Ум. '''Голосненький. ''' | | '''Голосний, -а, -е. '''1) Громкій, голосистый, звучный. ''Отець Хома вага голосний. ''Шевч. 503. ''Голосний, як дзвін та дурний, як довбня. ''Ном. № 6313. ''Голосна гармата. ''Шевч. 450. ''Голосна луна розляглась серед тихої ночі. ''Левиц. І. 109. 2) Гласный (о звукахъ рѣчи). Левиц. І. 163. О. 1862. І. 67. Ум. '''Голосненький. ''' |
| − | [[Категорія:Го]]⅓ | + | [[Категорія:Го]] |
| − | | + | |
| − | ГОЛОСНИ́Й, а, е.
| + | |
| − | 1. Який сильно звучить, добре чутний; гучний. Серед того шуму подекуди було чути голосну дівочу пісню (Нечуй-Левицький, II, 1956, 97); Адміністратор сів; поштар махнув на коней батогом, задзеленчав голосний дзвоник — і тільки курява встала... (Панас Мирний, I, 1949, 389); Гнітив його Чуприна чи Кравчина своєю галасливістю, сміхом і неймовірно швидкою й голосною розмовою (Олександр Довженко, Зачарована Десна, 1957, 42);
| + | |
| − | // Шумливий, гомінкий. З останнього катера зійшов на берег і Самійло Вихор, та його не поглинув голосний натовп моряків (Василь Кучер, Чорноморці, 1956, 9).
| + | |
| − | Голосне читання — читання вголос. На підприємствах і в колгоспах організовано голосні читання творів (Літературна газета, 7.VI 1951, 1).
| + | |
| − | 2. перен. Який став широко відомим; загальновідомий. Останніх голосних подій в Одесі не буду Вам [В. М. Гнатюку] описувати, бо, певно, Ви краще знаєте про все з закордонних часописів (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 274); Одним словом, його [Хоми] ім'я було голосне в краю (Іван Франко, IV, 1950, 318); Бригада ця у нас голосна роботою. Вже слава про неї ген-ген пішла (Олександр Копиленко, Навколо полум'я, 1961, 4).
| + | |
| − | 3. перен. Надмірно претензійний. «Громадський голос» — назва добра, хоч і дуже голосна (Леся Українка, V, 1956, 169).
| + | |
| − | 4. лінгв. Який утворюється при вільному проходженні повітря з легенів через ротову порожнину (про звуки мови). В українській звуковій системі налічуємо щонайменше 50 основних звуків (фонем), у тому числі 6 голосних і 44 приголосних (Курс сучасної української літературної мови, I, 1951, 138);
| + | |
| − | // у знач. ім. голосний, ного, чол. Кожний голосний, залежно від форми резонаторів.., має певну кількість тонів, що наливаються характерними тонами голосного (Словник лінгвістичних термінів, 1957, 36).
| + | |
| − | | + | |
| − | ==Іллюстрації==
| + | |
| − | [[Файл:Звуки.png]]
| + | |
| − | | + | |
| − | ==Медіа==
| + | |
| − | {{#ev:youtube|wKB4ve0tqiQ}}
| + | |
| − | | + | |
| − | ==Іншими мовами==
| + | |
| − | hangos(угор.)
| + | |
| − | loud(англ.)
| + | |
| − | | + | |
| − | ==Джерела інформації==
| + | |
| − | "Словник української мови" www.sum.in.ua
| + | |
| − | | + | |
| − | {subst:Шаблон:Словник Грінченка і сучасність|підрозділ=Інститут філології}}
| + | |
