Відмінності між версіями «Пікинер»
(Створена сторінка: '''Пікине́р, пікинір, -ра, '''''м. ''Пикинеръ. КС. 1899. ХП. 301. ''А в пікинери вербували, та теж охочи...) |
|||
| (не показано одну проміжну версію цього учасника) | |||
| Рядок 1: | Рядок 1: | ||
'''Пікине́р, пікинір, -ра, '''''м. ''Пикинеръ. КС. 1899. ХП. 301. ''А в пікинери вербували, та теж охочих. ''Шевч. 591. ''Ой як би нам славних запорожців в пікинери забрати. ''Грин. III. 601. | '''Пікине́р, пікинір, -ра, '''''м. ''Пикинеръ. КС. 1899. ХП. 301. ''А в пікинери вербували, та теж охочих. ''Шевч. 591. ''Ой як би нам славних запорожців в пікинери забрати. ''Грин. III. 601. | ||
[[Категорія:Пі]] | [[Категорія:Пі]] | ||
| + | |||
| + | ==Сучасні словники== | ||
| + | '''ПІКІНЕ́Р''', а, чол. Поселенець, звичайно військовий, що за наказом царського уряду жив на Україні і брав участь в обороні Новоросійської губернії від нападу кримських татар і турків. ''Заворушення вилилися в 1769 р. у велике повстання пікінерів на Півдні — в Новоросійській губернії'' (Історія УРСР, I, 1953, 350); ''Пікінери, що їх ставили на варту, співчували турбаївцям, часто тікали з своїх постів'' (Олесь Гончар, Таврія, 1952, 195). [[http://sum.in.ua/p/6/532/2 Словник української мови: в 11 томах. — Том 6, 1975. — Стор. 532.]] | ||
| + | |||
| + | ==Ілюстрації== | ||
| + | {| style="width:20%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center" | ||
| + | |- valign="top" | ||
| + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Eneiida.jpg|x200px|thumb|left|Козаки зі списами - українські степові пікінери!]] | ||
| + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Pikiner_UK.jpg|x200px|thumb|left|Англійський пікінер середини XVII ст.]] | ||
| + | |} | ||
| + | |||
| + | ==Медіа== | ||
| + | {{#ev:youtube|wAcoekA2Zs8}} | ||
| + | |||
| + | ==Див. також== | ||
| + | 1. [http://www.inmo.org.ua/sum.html?wrd=%D0%A1%D0%BF%D0%B8%D1%81%D0%BD%D0%B8%D0%BA Списник] // Словник української мови : в 11 т. — К. : Наукова думка, 1970—1980. | ||
| + | |||
| + | ==Джерела та література== | ||
| + | 1. Пікінер // Українська мала енциклопедія : 16 кн. : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Накладом Адміністратури УАПЦ в Аргентині. — Буенос-Айрес, 1963. — Т. 6, кн. XI : Літери Пере — По. — С. 1384. — 1000 екз.<br /> | ||
| + | |||
| + | 2. [http://sum.in.ua/p/6/532/2 Пікінер] // Словник української мови: в 11 томах. — Том 6, 1975. — Стор. 532. | ||
Поточна версія на 00:14, 28 грудня 2020
Пікине́р, пікинір, -ра, м. Пикинеръ. КС. 1899. ХП. 301. А в пікинери вербували, та теж охочих. Шевч. 591. Ой як би нам славних запорожців в пікинери забрати. Грин. III. 601.
Сучасні словники
ПІКІНЕ́Р, а, чол. Поселенець, звичайно військовий, що за наказом царського уряду жив на Україні і брав участь в обороні Новоросійської губернії від нападу кримських татар і турків. Заворушення вилилися в 1769 р. у велике повстання пікінерів на Півдні — в Новоросійській губернії (Історія УРСР, I, 1953, 350); Пікінери, що їх ставили на варту, співчували турбаївцям, часто тікали з своїх постів (Олесь Гончар, Таврія, 1952, 195). [Словник української мови: в 11 томах. — Том 6, 1975. — Стор. 532.]
Ілюстрації
 |
 |
Медіа
Див. також
1. Списник // Словник української мови : в 11 т. — К. : Наукова думка, 1970—1980.
Джерела та література
1. Пікінер // Українська мала енциклопедія : 16 кн. : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Накладом Адміністратури УАПЦ в Аргентині. — Буенос-Айрес, 1963. — Т. 6, кн. XI : Літери Пере — По. — С. 1384. — 1000 екз.
2. Пікінер // Словник української мови: в 11 томах. — Том 6, 1975. — Стор. 532.
