Ядвівчак

Матеріал з Київський університет імені Бориса Грінченки
Перейти до: навігація, пошук

Ядвівчак, -ка, м. Птица Turdus pilaris, сѣрый дроздъ. Вх. Лем. 487.

Сучасні словники

ДРОЗД. Академічний тлумачний словник

ДРІЗД, ДРОЗД, дрозда, чол. Невеликий співучий птах, що живе в лісах, гніздиться на деревах, кущах, землі. Ліс аж дзвенить від пташиного співу. Ось я чую співочого дрозда (Олександр Копиленко, Як вони.., 1961, 37); З одного куща випурхнув дрізд (Олесь Донченко, V, 1957, 67).

Ілюстрації

Дрозд 1.jpg Дрозд 4.jpg Дрозд2.jpg Дрозд3.jpg

Медіа

Див. також

ДРОЗДОВІ − TURDIDAE. У межах обстеженої частини України об'єднують 17 видів: дрозди − горобинник, деряба, співочий, білобровий, чорний, білозобий та кам'яний; камінки звичайна і плясуня; чекани луговий і чорноголовий; горихвістки звичайна і чорна, соловейки західний і східний; синьошийка; малинівка.

Дрізд чикотень (горобинник) − Turdus pilaris subpilaris Brehm. На Україні − вид північних районів Полісся і Волині. На решті території, у тому числі й Поділлі, вважається прольотним. Ареал дрозда-горобинника в західних областях республіки розширився у південному напрямі. Ф. И. Страутман (1959) зареєстрував гніздові колонії у Львівській, Івано-Франківській; І. В. Марисова і К. А. Татаринов (1961) − Тернопільській; І. Ф. Андреев (1953), О. М. Клітін (1959) − у Чернівецькій областях. У долині р. Великого Серету біля с. Калинівки Чернівецької області 29. VII 1951 р. виявлено гніздо горобинника з трьома вже опіреними пташенятами. 6. V 1957 р. і 14. V 1958 р. у лісі біля с. Вілії Тернопільської області виявлено гнізда, які були розміщені осібно, а не в колонії, як звичайно. 6. IV 1961 р. дроздів знайдено в заплаві р. Ікви біля с. Млинівців Тернопільської області. Отже, дрізд чикотень тепер гніздиться не лише на Поліссі, а й у південних районах Поділля і Прикарпаття. В Українських Карпатах (долини річок Пруту, Лімниці, Стрия) трапляється на висоті 1300 м над рівнем моря. Під час теплих зим 1958 − 1959, 1966 − 1967 рр. на околицях міст Кременця і Львова цих птахів бачили в грудні. Зимують на півдні Поділля і на Паннонській рівнині (Кучеренко, 1953). Живляться ягодами шипшини, плодами малини, чорниці, бузини, дикого винограду, жуками, мурашками, гусеницями, черв'яками та іншими безхребетними.

Дрізд співочий − Turdus ericetorum philomelos Brehm. Типовий вид роду Turdus весняно-літнього аспекту західноукраїнської авіфауни. У межах Волино-Поділля та Прикарпаття вперше птахи з'являються у березні. У м. Кременці вони відзначені 10. IV 1955 р., 24. III 1956 р., 27. III 1957 р., 2. IV 1958 р., 26. III 1959 р., 30. III 1960 р.; в середньому − 25. III. Такі ж строки прильоту на Полісся, що видно з (рис. 23) спостереження в 1967 − 1968 рр. на трьох постійних двокілометрових маршрутах у Пнівнівському лісництві Волинської області. Гніздиться у різних лісних масивах. Гнізда в'є на деревах, на Волинському Поліссі переважно на соснах, кущах, низько над землею. Протягом року на околицях міст Кременця і Львова (Погулянка) відзначено дві кладки. У першій кладці 3 − 4, інколи 2 яєць, у другій − до 5. Перші кладки на Поділлі зареєстровані на початку другої декади травня, а другі − в кінці червня. На Поліссі перші кладки в 1970 р. ми знаходили 26. IV 1969 р. − 4 яйця; 2. V, 14. V 1969 р. − по 3; 10. V 1969 р. − 4. Осінній переліт затягується до кінця жовтня, а інколи до листопада. Раціон їжі (аналіз вмісту п'яти шлунків) складається з довгоносиків, травневих хрущів, клопів, гусениць золотогуза, ягід калини, горобини, терну.

Дрізд чорний − Turdus merula merula L. Найчисленніший і синантропний представник роду Turdus. Відбувається процес приживання чорних дроздів на окультуреному ландшафті та їх адаптація у напрямку доместикації. Одним з доказів цього є будування гнізд з незвичного матеріалу. Так, наприклад, у травні 1972 р. пара чорних дроздів звила гніздо на гілці липи на висоті 2,3 м над землею у садку по вул. Поморській, № 7 у Львові, яке в основі мало папірці, фольгу з цукерок та сигарет. Лоток був сплетений з минулорічної трави. За спостереженнями П. Р. Третяка, самка насиджувала яйця, з яких вивелись пташенята. На заході України немає лісового масиву, чагарників, міських парків, де б у весняно-літній період не було цих птахів. В Українських Карпатах трапляються від річкових долин до криволісся включно (1700 м над рівнем моря). Під час теплих зим їх регулярно можна бачити у південних районах Поділля і навіть у Львові (парки Залізні води, Стрийський, дендропарк на вул. Кобилянській, Погулянка). Чорні дрозди, яких бачили в зимовий період на обстеженій території, належать до північних популяцій (прибалтійської, білоруської), що мігрують з районів свого гніздування на південь і затримуються на заході України. У цьому випадку має місце широтне зміщення на південь популяцій, які гніздяться на півночі. Під час холодних багатосніжних зим на Поділлі і Прикарпатті їх немає, але на Закарпатті є завжди. На Волинському Поліссі (м. Ковель) звичайно прилітають у кінці березня (в середньому 24 березня), рідше − у перших числах квітня, а відлітають у кінці листопада. Повні кладки знаходили в середині травня. Наприклад, в урочищі Гниле Озеро Кременецького району Тернопільської області 15. V 1961 р. у грабово-липовому лісі виявлено гніздо з 5 яйцями, а 17. V того ж року в тому ж урочищі − гніздо з 4 яйцями. У Пнівнівському лісництві Волинської області кладки зареєстровані у 1969 р.: 10. V − 3 яйця, 18. V − 5, у 1970 р. − 21. V чотири кладки з 3 і 5 яйцями. Особливо багато гнізд знайдено нами у Сихівському та Винниківському лісах під Львовом у 1953 − 1955 та у 1970 − 1972 рр. і у Пнівнівському лісництві Волинської області у травні − червні 1967 − 1970 рр. Гнізда розміщують низько − біля комля дерева (найчастіше вільхи), над пеньками в кущах, на землі в рівчаках під навислою дерниною. У парках та садках Львова − вище, на висоті 2 − 3 м над землею. У кінці червня − на початку липня − друга кладка. Зльотки чорних дроздів звичайні з червня по серпень. У шлунках цих птахів виявлено ягоди черешні, малини, суниці, чорниці, калини, насіння еспарцета, горішки бука, граба, липи, кісточки винограду, уховертки, жужелиці, довгоносики, мурашки, гусениці метеликів, дощові черв'яки та інші безхребетні.

Дрізд білозобий (гірський) − Turdus torquatus alpestris Brehm. Типовий житель карпатського високогір'я, спостерігається біля верхньої межі букового або смереково-ялицевого лісу, а також у поясі карпатського криволісся (висота 1400 − 2000 м над рівнем моря). У другій половині літа утворюють значні зграї. Так, наприклад, 26 − 28. VII 1972 р. біля оз. Несамовитого (Чорногора) у заростях жерепа на чорничнику ми бачили зграю, в якій було не менше 30 − 40 птахів. Зрідка спускається у передгір'я. Протягом багаторічних досліджень (1949 − 1972 рр.) ми бачили цих дроздів між м. Надвірною і Ділятином, у районі сіл Маняви, Старуні, поблизу м. Трускавця. Птахи тримаються заростів ялівця і біля м. Надвірної, гніздяться у смерековому лісі, який вкриває схили гір на правому березі р. Бистриці Надвірнянської, в урочищі Скит на березі р. Манявки. У Чорногорах з'являються навесні в кінці березня (27. III 1959 р., Квасівський Менчул) − на початку квітня. Відліт − з другої половини вересня і триває майже місяць. Найчисленніший на узліссях біля тваринницьких ферм, де пара від пари гніздиться на відстані до 100 м. За І. В. Марисовою та Д. В. Владишевським (1961), середня чисельність на 100 га карпатських смеречників − 20 − 30 пар, в бучинах − 10 − 20 пар. Біоцикл розмноження такий, як і у чорного дрозда. Гнізда в'ють на буреломних пеньках, у буковому молодняку. Кладка − у кінці квітня − травня. Ранніх пташенят помічено 12. V, виліт їх з гнізда − на 14-й день, що масово починається у кінці травня.

У кормовому раціоні переважають дощові черв'яки, личинки гнойовиків. Споживають багатоніжок, а восени − ягоди чорниці, малини, черемхи, горобини тощо.

Дрізд кам'яний − Monticola saxatilis L. Вважали, що це птах рівнин, але 24 − 27. IV 1966 р. Д. В. Владишевський (1968) виявив три особини цього дрозда на висоті 1100 − 1200 м над рівнем моря серед кам'янистих розсипищ у Різарнянському лісництві Івано-Франківської області. Усі три самці активно токували. Поява кам'яних дроздів у Карпатах є наслідком зміни ландшафтів, що виявляється у змиві грунтів на ділянках суцільних вітровалів. Ці місця перетворюються у кам'яні розсипища, порослі березою. Тут і тримаються ці дрозди.

Джерела та література