Щілина

Щілина, -ни, ж. = Щіль. Ком. ІІ. 26. Дивлюсь скрізь щілину. ЗОЮР. І. 24 2. Ум. Щілинка.

Сучасні словники

Щілина

• Вузький довгастий отвір; шпара. Юрба дітей крадеться до повітки і почина заглядати у загородку крізь щілини (Марко Кропивницький, II, 1958, 478); Дощ хлюскав у віконницю; вітер жалібно вив у димарі і свистав у невеличку щілину в вікні (Панас Мирний, I, 1954, 319); За дверима почулось шарудіння, двері прочинились, і крізь щілину висунулась голова незнайомої, вже немолодої жінки (Любомир Дмитерко, Наречена, 1959, 233); Внизу, між двома половинками білої заслони, була невеличка щілина, і я припав до неї оком (Ярослав Гримайло, Подробиці.., 1956, 164); Здавалось, дерев'яна гребля вигнулась під великим тиском води. А вода просякала крізь невеличкі щілини, рвалась на волю, на простори річкові (Михайло Томчаній, Готель.., 1960, 12); Маленьке змієнятко порскає десь у щілину між плиттям (Гнат Хоткевич, II, 1966, 45); * Образно. Вогняна щілина розщепила з верху до низу сизу хмару (Зінаїда Тулуб, Людолови, I, 1957, 136); Ми стоїмо гранітним монолітом У честі й дружбі вірні, як брати. Це знає ворог і підступно мітить Хоч щілину, хоч шпарку десь знайти (Микола Гірник, Стартують.., 1963, 36); * У порівняннях. Він [малаєць] меткий, швидкий, очі вузенькі, як щілини, говорить багато, рухається проворно, добрий купець і сміливий розбійник (Юрій Яновський, II, 1958, 152);
• Заглиблення подібної форми, тріщина на поверхні землі, стіни і т. ін. Я мусив обминати цілі гори різнорідного грузу, балок, вапна і каміння, що навалені тут серед вулиць, перескакувати щілини на землі, наче розкриті жадібно роти (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 402); На кам'яній стіні було видко вздовж і впоперек щілини та розколини (Нечуй-Левицький, III, 1956, 37);

• Вузький глибокий простір, проміжок між якимись предметами. В вузькій щілині між кипарисами сміялося море (Леся Українка, III, 1952, 599); Брянський уважно дивиться вперед на тісну щілину шляху, в яку вповзають війська (Олесь Гончар, III, 1959, 83);

• військ. Короткий, вузький і глибокий рів, признач. для укриття людей від осколків, снарядів, бомб, танків. Я дав команду взводу — залягти. Люди порозбігалися по щілинах (Євген Кравченко, Сердечна розмова, 1957, 46); Ми сиділи в глибоких щілинах з протитанковими рушницями, а селянка перед нашими очима сапала буряки (Юрій Яновський, I, 1954, 85);
• перен., розм. Затишне місце, де можна зупинитися на певний час, сховатися від переслідування, нападу тощо;

• розм. Проріз на обличчі, в якому міститься око. Він по-котячи примружив очі і щілинами їх гостро поглянув на Тимофія: — Пусте діло затіяв, чоловіче, пусте і небезпечне (Михайло Стельмах, II, 1962, 37);
• Вузький отвір у механізмі, машині і т. ін., що має певне призначення; паз. Коли в замковій щілині клацнув ключ, великий сірий пацюк швидко повів вусами й непевно нюхнув повітря (Олесь Донченко, II, 1956, 10); Крізь пробиту в стовпі щілину для саморобного ключа пробивається в його двір краплина місячного сяйва і затікає чоловікові в руку (Михайло Стельмах, II, 1962, 94); Через кілька хвилин танкетка вилетіла за село. Легкий вітерець забирався в зорову щілину (Юрій Бедзик, Полки.., 1959, 9);
• анат. Вузька порожнина в організмі. Між обома листками [плеври] знаходиться плевральна щілина з невеликою кількістю рідини (Анатомія і фізіологія людини, 8 кл., 1957, 73); Зябра складаються з численних яскраво-червоних зябрових пелюсток, прикріплених до особливих кісточок — зябрових дуг,. Між дугами є зяброві щілини (Зоологія. Підручник для 7 кл., 1957, 72);

• перен., розм. Незакрите місце, який-небудь хід, яким можна куди-небудь пробратися. І сам він [диякон] своєю вдачею ніби ввесь був обмазаний «єлеєм», бо пролазив скрізь і всюди, сказати б в найменшу щілину, як вміють пролазити миші (Нечуй-Левицький, IV, 1956, 127).
• Голосова щілина — найвужче місце між голосовими складками, через яке проходить повітря при вдиху і видиху. На бічних стінках найвужчого місця порожнини [гортані] оболонка утворює пару складок, між якими знаходиться голосова щілина (Анатомія і фізіологія людини, 8 кл., 1957, 71).
• Ущелина, яр, міжгір'я. В щілині поміж горами летів в долину потік (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 312); В одній щілині темній, Геть зарослій чагарами, Ялівцем, лежить глибоко Атта Тролева печера (Леся Українка, IV, 1954, 140); Плакала Гафійка, плакала Маруся, Мов сама пережила ту страшну драму в тісній щілині між гір, у хатці — ластів'ячім гнізді, безладно заваленій здобичами нічними, денним розбоєм (Гнат Хоткевич, II, 1966, 21).

Щілина шпара, розколина, розпадина, скалуба, |за|шкалубина, шкарубина, р. роззів, сов. тріщина, п! ШАНЕЦЬ; (між гір) міжгір'я; (замкова) отвір; щілинка.

Щілина

• (-и) ч.; мол.; вульґ. Жіночі ґеніталії. Взявши стаканчик соку, вона присіла за третім столиком в першому ряду. Заклала ногу за ногу. Щілина між її ногами виходить просто по периметру перед Сергієвими очима (Синопсис станіславський необов'язковий
• Едемна щілина, інтел. Те саме. Вона не пручалась, як не пручалась і його рукам, що побігли прожогом по її тілу, як не пручалась і рукам Славка, що роздягали її знизу, водночас масуючи пальцями їй між ногами, торкаючись едемної щілини. (Ю. Покальчук, Те, що на споді)

Щілина

• – вузька порожнина в гірському масиві, яка утворюється з метою розвитку очисної виїмки, утворення допоміжних площин оголення в гірському масиві з метою полегшення його дроблення, зняття напружень.

Окремі різновиди В залежності від призначення Щ. поділяють на відрізні, врубові, зарубні, розвантажувальні, компенсаційні та ін. ЩІЛИНА РОЗРІЗНА – вертикальна або похила гірнича виробка, призначена для розвитку очисної виїмки, розкриття пласта корисної копалини. ЩІЛИНА ЗАРУБНА – 1) Порожнина, яка утворюється внаслідок підривання зарядів ВР у шпурах, свердловинах, камерах. 2) Порожнина, яка утворюється внаслідок підривання зарядів ВР розміщених в одну лінію. При цьому утворюються дві додаткові площини оголення у гірському масиві, що підривається, які полегшують дроблення масиву при підриванні розміщених навколо щі¬лини допоміжних зарядів ВР. 3) Порожнина, що утворюється після підрубки пласта баром врубової машини. Та¬ка щілина полегшує виймання пласта. ЩІЛИНА РОЗВАНТАЖУВАЛЬНА – порожнина в гірському масиві, призначена для зняття в ньому напруження з метою попередження викидів гірничої маси (вугілля, газу, породи, солі і т.п.). ЩІЛИНА КОМПЕНСАЦІЙНА – гірнича виробка, яка проводиться з метою створення простору, який компенсує збільшення об’єму корисної копалини при її розпушуванні.

Щілина вузький довгастий отвір; шпара

Щілина

• Вузький довгастий отвір; шпарина. || Заглиблення подібної форми, тріщина на поверхні землі, стіни і т. ін. || Вузький глибокий простір, проміжок між якимись предметами.
• військ. Короткий, вузький і глибокий рів, признач. для укриття людей від осколків, снарядів, бомб, танків.
• перен., розм. Затишне місце, де можна зупинитися на певний час, сховатися від переслідування, нападу тощо.
• Вузький отвір у механізмі, машині і т. ін., що має певне призначення; паз.
• анат. Вузька порожнина в організмі. || розм. Проріз на обличчі, в якому міститься око.
• перен., розм. Незакрите місце, який-небудь хід, яким можна куди-небудь пробратися. Голосова щілина.
• Ущелина, яр, міжгір'я.
• Отвір для монет або жетонів в гральних автоматах, таксофонах тощо.

Щілина

• (вузький отвір у чомусь), шпар(к)а, шпарина, розколина, прощілина, розщілина, скалубина, шкал[р]убина; прозір техн. (між двома прилеглими поверхнями); ґара (у механізмі, машині тощо з певним призначенням), паз
• отвір 1), сховище 1), ущелина, яр

Ілюстрації

Див. також

Механізм утворення голосу і мови..

• Людський голос побудований за принципом язичкових інструментів: повітряним регулятором - хутром - є легені, перетинчастим язичком - голосові зв'язки, а Надставна трубкою- Резонатором - порожнини глотки, рота і носа.

• При спокійному диханні голосові зв'язки мляві і утворюють широку щілину для вільного проходження повітря. При відтворенні звуку вони напружуються, наближаються один до одного і голосова щілина звужується. Повітря проходить через цю щілину з працею і коливає голосові зв'язки, які в свою чергу призводять до коливання повітря і породжують звук, званий голосом. Звукові хвилі надходять ввідділ, що лежить вище гортані - в так звану надставную трубку, тобто в порожнині глотки, носа і рота.

• Проходячи через рот, Голосова хвиля коливається в залежності від різних скорочень піднебінних, мовних, губних, щічних і жувальних м'язів. Завдяки цій діяльності м'язів змінюється положення мови, обсяг і форма ротової щілини, положення і форма губ і щік. Відбувається взаємне змикання губ, губ з зубами, мови з зубами, мови зтвердим небом, мови з м'яким небом, замикання носоглоткового простору піднялася піднебінної фіранкою, повне і неповне відділення носової порожнини від ротової (шляхом змикання піднебінної фіранки з коренем мови).

• У роті утворюються різні канали і щілини, в яких переривається вільний рух повітряної (голосовий) хвилі, і в результаті виникають звуки. Звуки бувають мовні і немовні. Мовні діляться в свою чергу наголосні і приголосні.

• При утворенні різних звуків форма резонаторних порожнин змінюється. Так, при вимові звуків а, о, у утворюється звуження між коренем мови та піднебінної фіранкою, при вимові звуків е, і звуження утворюється між піднятим догори мовою і твердим небом. Приголосні звуки виникають внаслідок тертя струменя повітря в Надставна трубці і перерв повітряної хвилі.

• Приголосні звуки діляться на вибухові та проторного. Перші утворюються в результаті скупчення повітря перед ротової перепоною (змичкою) і подолання цієї перешкоди шляхом вибуху; до них відносяться звуки Д і Т, Б і П, Г та К. До проторного відносяться інші приголосні. Проторного звуки виникають внаслідок проходження сильного струменя повітря через звужений отвір, що становить перешкоду для вільного руху повітря.

• В залежності від того, які саме органи мови беруть участь в утворенні тієї чи іншої приголосної літери, Грот ділить останні на губні, зубні, піднебінні, гортанні і мовні звуки.

• Звуки Р і Л Грот відносить до язичним. Для виголошення Р мова притискається на верхній щелепі до ясен і приводиться в тремтіння, в результаті чого утворюється заглиблення, за якимпроходить повітря. Для проголошення звуку Л мову так само, як і при проголошенні Д і Т, торкається до верхніх губ, і повітряна хвиля проходить по обидві сторони мови - між мовою і щоками. Звуки Мін називаються носовими, але з точки зору тих органів мови, які беруть участь в їх освіті, звук М повинен бути віднесений до губні, а Н - до зубних. Деякі автори вважають, що звук С утворюється змиканням зубів, а З - змиканням мови з твердим небом