Щуплий

Щу́плий, -а, -е. Невзрачный, щуплый, худой, тонкій. Був на од льоті хуторок, було в нім щупле будування. Котл. Ен. Щуплий колосок. НВолын. у. Щуплий чоловік. НВолын. у.

Зміст

1 Сучасні словники
2 Ілюстрації
3 Медіа
4 Див. також

Сучасні словники

Щуплий. Український тлумачний словник
1) Слабосилий, худий, кволий (у 1 знач.). || рідко. Який має поганий, жалюгідний вигляд.
2) Не налитий, не виповнений (про зерно, насіння і т. ін.); плюсклий.

Щуплий, а, е.
1. Слабосилий, худий, кволий (у 1 знач.). Розчервоніла від вогню стара жбурнула рогач під піч, повернулась до чоловіка усім своїм щуплим корпусом в рясному вбранні (Іван Рябокляч, Золототисячник, 1948, 4); Оксен відкрив двері і відразу ж побачив щуплого чоловіка у військовій шинелі, що сидів до нього спиною (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 100);

Рідко. Який має поганий, жалюгідний вигляд. Був на одльоті хуторок, Було в нім щупле будовання [будування], Ставок був, гребля і садок (Іван Котляревський, I, 1952, 180).

2. Не налитий, не виповнений (про зерно, насіння і т. ін.); плюсклий. Нахиляється однорукий солдат, зриває щуплий, жалюгідний колосок (Олександр Довженко, I, 1958, 35); Для сівби беруть добре виповнене насіння помідорів, яке відокремлюється від дрібного та щуплого у п'ятипроцентному розчині кухонної солі (Овочівництво закритого і відкритого ґрунту, 1957, 54).

Щуплий. Орфографічний словник української мови

щу́плий, прикметник

Щуплий. Українсько-російський словник

= щуплявий
щуплый

Щуплий. Словник-антисуржик

сухорлявий

Щуплий. Синонімія

ХУДИ́Й (який має недостатньо повне, тонке тіло), СУХИ́Й, ЩУ́ПЛИЙ, ЩУПЛЯ́ВИЙ, ПРОЗО́РИЙ розм., СУХОРЕ́БРИЙ розм., МАРНИ́Й розм., ХУДЮ́ЧИЙ підсил. розм., ХУДЮ́ЩИЙ підсил. розм., ЗАХУ́ДЖЕНИЙ діал.; СХУ́ДЛИЙ, ПОХУ́ДЛИЙ, ПОХУДІ́ЛИЙ,ОХЛЯ́ЛИЙ, ЗМАРНІ́ЛИЙ (який схуд, став виснаженим); ДРАБИ́НЧА́СТИЙ (дуже худий, з випнутими ребрами - про коней). Батько був сухий, худий, заморений; прийде було додому - та й зляже (Панас Мирний); Щуплий чоловік; Під яблунею..весь білий і прозорий від старості.., лежав мій дід Семен (О. Довженко); Вказав [ключник] нам у тім світлі якусьскорчену, напівголу, марну фігуру (І. Франко); Мій татусь високий, широкоплечий, а дідусь тонісінький, худючий (Ю.Збанацький); З натовпу вийшов, прямуючи до столу, худющий, трохи сутулуватий юнак (О. Гончар); Незабаром захуджені, миршаві коні притягли безщасну бричку в двір (І. Нечуй-Левицький); На дорогу вибіг охлялий за зиму заєць (М.Стельмах); Невисока Христя, з повним рожевим лицем, молодими ясними очима, чорними бровами так одрізнялася відзмарнілої Олени (Панас Мирний).

Щуплий. Словозміна

Відмінок	Однина	Множина
Називний	щу́плий	щу́плі
Родовий	щу́плого	щу́плих
Давальний	щу́плому	щу́плим
Знахідний	щуплого, щу́плий	щу́плих, щу́плі
Орудний	щу́плим	щу́плими
Місцевий	на/у щу́плому, щу́плім	на/у щу́плих