Щоб
І. Щоб, -ба, м. = Щовб. Вх. Лем. 487.
ІІ. Щоб, щоби, сз. 1) Чтобы. Старий заховавсь в степу на могилі, щоб ніхто не бачив. Шевч. 9. Щоб тебе у жито головою. Ном. № 3263. 2) Если-бъ. Св. Л. 15. Щоб я тебе не любила, то б я тебе не будила. Чуб. V. Ой щоб не ти, серце дівчино, то б я не був тута. Чуб. 3) Хотя-бы. Вітер щоб дихнув, листя пов’яло. Св. Л. 215.
Зміст
Сучасні словники
СЛОВОПЕДІЯ Універсальний словник-енциклопедія
ЩОБ , ЩО Б
ЩОБ – ЩО Б
Щоб, спол., част. З фляги він пригубив Води краплину, щоб зросить язик (М.Бажан); Білі яблуні, яблуні маю, як я хочу, щоб ви розцвіли... (В.Сосюра); – А таки втечу, втечу – от щоб я вчорашнього дня не побачив, –жартома клянеться він (О.Гончар).
Що б, займ. з наст. Все лазить \[пестунчик\] по столу і, що б не було на столі або на лаві, все трах об долівку! (Грицько Григоренко); Згинь! Пропади!.. Як буде, так буде... Що б люди сказали? Люди! Вони осудять(М.Коцюбинський); Передай Калініну: зайняти Лису гору, що б там не було... (О.Гончар); \[Микита:\] Що б не робив і як би не блукав, – Завжди мети доходить Ярослав (І.Кочерга). Ви можете поставити посилання на це слово:
матиме такий вигляд: ЩОБ , ЩО Б
матиме такий вигляд: Що таке ЩОБ , ЩО Б
Словник української мови
ЩОБ 1, рідше ЩОБИ, спол. 1. з'ясувальний. Приєднує підрядні речення мети. — Вони, щоб тільки погубити, То будуть все тебе манити (Іван Котляревський, I, 1952, 123); Зібрала мати гроші, зараз однесла священикові, щоб переслав Катрі (Марко Вовчок, I, 1955, 233); Три могутніх мости-естакади були перекинуті з берега далеко в море, на глибінь, щоб зручніше було вантажитись океанським суднам (Олесь Гончар, II, 1959, 9); // також у сполуч. з част. хіба. Приєднує інфінітивні конструкції, які виражають мету. Пішла вночі до ворожки, Щоб поворожити (Тарас Шевченко, І, 1963, 58); Він поїхав до Збаража, щоб одвідати Гризельду та свого сина Михайла (Нечуй-Левицький, VII, 1966, 208); Щукаючи шпари, щоб зазирнути у двір, Іван тихо посувався попід баркан(Михайло Коцюбинський, II, 1955, 344); [Центуріон:] Я посланий, щоб виконать закон(Леся Українка, II, 1951, 423); Павло Гречаний всю зиму не злазив із печі, хіба щоб води принести та дров нарубати (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 507). 2. з'ясувальний. Приєднує підрядні додаткові речення. Нехай же що є, то те й буде, а я таки знову буду просити вас, щоби ви.. прислали мені дівочу сорочку гарно пошиту(Тарас Шевченко, VI, 1957, 19); Стара мати прибігла з плачем, питаючи, чи цьому правда, благаючи, щоб відпустили сина її єдиного (Марко Вовчок, I, 1955, 362); Пішов вовк до барана, Став його благати, Щоби йому на обід Ягня яке дати (Степан Руданський, Тв., 1956, 179); Виглядівши та поженивши багато синів, баба Зінька звикла, щоб коло неї в хаті вешталися люде, щоб коло неї говорили, співали, щоб у хаті пустували та бавились діти (Нечуй-Левицький, VI, 1966, 373); [Кречет:] Проектуючи санаторій, ви мусили думати над тим, щоб кожна лінія, форма несла сонце, радість, бадьорість... (Олександр Корнійчук, I, 1955, 112); // З відтінком бажаності, прагнення, наміру. Посилаю тобі нашвидку зроблений план хати... Мені тілько треба, щоб робоча була дубова, та круглий ганок скляний на Дніпро(Тарас Шевченко, VI, 1957, 206); [Парвус:] Я волів би, щоб се сказав хто інший, а не жінка Руфінова та ще й при чоловіку... (Леся Українка, II, 1951, 450); Якось Хома виявив бажання, щоб Ференц змалював його на пам'ять нащадкам подільської Вулиги (Олесь Гончар, III, 1959, 230); Білі яблуні, яблуні маю, як я хочу, щоб ви розцвіли!.. (Володимир Сосюра, I, 1957, 220); // З відтінком причини. Став мій Тарас чогось журитись: Сидить, головоньку схилив, А панові боїться похвалитись, Щоб пан не бив (Леонід Глібов, Вибр., 1951, 47); Олексій Максимович намагався помогти мені щодо російської мови, але я не згодився, щоб не одіймати у нього часу (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 430); // Приєднує інфінітивні конструкції. — Нащо здалось гніздо мені? .. Нам літечко святе Судилось не на те, Щоб у гнізді сидіть, як печериці! (Леонід Глібов, Вибр., 1951, 134); Просив оце, щоб написать тобі письмо любенько та подякувать тобі за твої дорогії подарунки (Тарас Шевченко, VI, 1957, 160); Повернувшись на вогневу, Маковей не втримався, щоб не розповісти товаришам про свою конфузну пригоду (Олесь Гончар, III, 1959, 58).
Нема (немає) [того], щоб див. нема; Нема (немає) того, щоб не... див. нема.
3. з'ясувальний. Приєднує підрядні означальні речення. Нема тії драбини, щоб до неба дістала (Українські народні прислів'я та приказки, 1963, 45); У Києві у мене нема нікого такого, щоб хто добре знав Понятовського (Тарас Шевченко, VI, 1957, 200); «Я не якась там ліберальна молоденька панна, щоб робити самій візити паничам» (Нечуй-Левицький, VI, 1966, 70); Паріс дає знак Сінонові, щоб той собі йшов, і підходить до Кассандри (Леся Українка, II, 1951, 315); Не було дня, щоб я тобі не написав (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 170);
// З відтінком мети. Він облюбував уже собі місце, щоб звідти все було видно (Анатолій Шиян, Партиз. край, 1946, 14). 4. з'ясувальний. Приєднує підрядні речення способу дії. Друже мій єдиний! Коли бить, то треба бить так, щоб боліло. А то не поможеш, а тілько нашкодиш (Тарас Шевченко, VI, 1957, 223); Мені аби з хати вибратись, щоб не запримітила мати, а там... (Панас Мирний, IV, 1955, 289); — Копай з другого боку. Та гляди мені — обережно, щоб куща не підтяти... (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 206); О, сором мовчки гинути й страждати, Як маєш у руках хоч заржавілий меч. Ні, краще ворогу на одсіч дати, Та так, щоб голова злетіла з плеч! (Леся Українка, I, 1951, 114); — Обережно вступай у бій. Але коли вже вступив, поводься так, щоб ворогу було страшно (Олександр Довженко, I, 1958, 178). 5. з'ясувальний. Приєднує підрядні речення міри і ступеня. Підрізав поли він чимало, — Якраз, щоб на рукава стало (Леонід Глібов, Вибр., 1951, 31); // Приєднує інфінітивні конструкції з таким значенням. [Любов:] А я вже напевне піаністкою не буду, знаю музику настільки, щоб се розуміти... (Леся Українка, II, 1951, 11); Я хоч і поправився трохи, але ще не настільки, щоб зібрати сил на цілий рік(Михайло Коцюбинський, III, 1956, 334). 6. з'ясувальний. Приєднує підрядні підметові речення. Ох, якби те сталось, щоб ви не вертались, Щоб там і здихали, де ви поросли! (Тарас Шевченко, I, 1963, 330); Бажано, навіть потрібно, щоб між автором оригіналу і перекладачем була внутрішня спорідненість (Максим Рильський, III, 1956, 98). 7. з'ясувальний. Приєднує підрядні присудкові речення. І старий Щепкін не такий, щоб він там возився по Москві з ними [«Неофітами»] як з писаною торбою (Тарас Шевченко, VI, 1957, 165); [Прочанин (щиро):] Ти мене не бійся. Я не такий, щоб зрадити людину, та ще таку добрячу (Леся Українка, III, 1952, 127); — Не такі мої літа, щоб ганятися за татарами, — говорив старий Бовдюг купці зажурених козаків (Олександр Довженко, I, 1958, 256). 8. умовний. Приєднує підрядні умовні речення у знач. якби. Ой щоб не ти, серце-дівчино, то я б не був тута (Словник Грінченка). 9. з'ясувальний. Приєднує відокремлені звороти та речення. — Тепер, щоб ви знали, Треба краю доводити, Коли й де вінчати, Та й весілля (Тарас Шевченко, I, 1951, 317); // Уживається для введення приєднувальних конструкцій або речень, що доповнюють основне речення. [Олімпіада Іванівна:] І нащо ти, Любочко, сих обшарпанців принажуєш [принаджуєш]? Зовсім не до речі; щоб ще обікрали нас (Леся Українка, II, 1951, 20); Щоб не забути. В кінці березня писав я до д. Дружиніна, але відповіді й досі не маю (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 126); — Я так хотів побачитися з тобою. Щоб наодинці. Стільки сказати хотів тобі (Андрій Головко, I, 1957, 427); Я хочу бути спокійний, я прагну спокою. Щоб не ворухнулась ані моя спустошена думка, ні мої важкі солдатські чоботи (Петро Колесник, На фронті.., 1959, 5). 10. Входить до складу складених сполучників: а) мети: для того, щоб; тому, щоб; з тим, щоб; на те, щоб; розм. задля того, щоб; затим, щоб. Іван Антонович для того, щоб рота була згуртованішою, щоб не створювалась окрема, за його висловом, «каста їздових», завів порядок, за яким міновози періодично мінялися (Олесь Гончар, III, 1959, 202); На те в церкві кілочки, щоб шапки вішать (Номис, 1864, № 5856); Хіба ж на те ми подружились, Щоб потім плакать, жалкувать? (Леонід Глібов, Вибр., 1951, 75); Широкоплесі стави та озера порозлягалися в затишних балках, по низах, мов задля того, щоб ясне сонце й синє небо повсякчас любувалися та видивлялися у їх чистих, прозорих водах (Панас Мирний, IV, 1955, 219); На прощання випрохала Маруся у Василя сватаний платок, що замість хустки йому дала, затим, щоб часом дорогою не загубив (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 77); б) протиставного: а не те, щоб. Добре заходились.. І заговорили Так. що й німець не второпа, Учитель великий, А не те, щоб прості люде (Тарас Шевченко, I, 1963, 332); в) приєднувального: замість того, щоб (щоби). Замість того, щоби бити, проклинати, його жалують, не проженуть його...(Михайло Коцюбинський, I, 1955, 447); — Де вона? — Але Марко замість того, щоб відповісти, став детально розповідати, як все це сталося (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 123). Словник української мови: в 11 томах. — Том 11, 1980. — Стор. 599. ЩОБ 2, рідше ЩОБИ, част. 1. Уживається: а) для висловлення побажання у знач.: хай. Їх ласка... нехай сниться Тому, в кого доля, А сироті щоб не снилась, Не снилась ніколи! (Тарас Шевченко, I, 1963, 82); Щоб ти був багатий, як земля! (Номис, 1864, № 4561); б) для вираження сумніву в можливості або припустимості чого-небудь. — Що за дурний, — каже, — розум у сих дівчат! .. Щоб оце я, після такої праці, випустив із рук самохіть свою здобич! Ні, голубонько, сього в нас не буває (Пантелеймон Куліш, Вибр., 1969, 102); — Де там, кумо, де там! І не кажіть мені цього! Щоб я отеє потурала дочці у такому ділі, щоб я підводила її на гріх? (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 51); в) для вираження побоювання, що може щось статися. Неборак Охрім узяв собі на розум: «Цур йому! — каже собі на думці, — щоб ще по пиці не дав, бо він на те солдат...» (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 10); Тоді обізвався [циган] до молодшого: — Ти загнав, Раду, шкапину? Щоб часом не забрела в плавні та не згоріла (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 368); г) для висловлення наказу або прохання. Шрейдерс швидко вернеться в Нижній, то щоб Куліш переписав Неофіти і дав йому для передачі Щепкіну (Тарас Шевченко, VI, 1957, 164); — Я піду у черниці, — промовляє Катря.. — Годі, дочко, годі! — мовить батько: — я такого слова щоб більше не чув від тебе! (Марко Вовчок, I, 1955, 231); — Щоб я не бачив вас ніколи і коло своєї хати, не тілько в хаті! — одходячи, сказав він матері і мерщій вийшов з кухні (Панас Мирний, I, 1954, 158); Дорош провів Чохова до шелюгів. — Щоб на світанку був тут (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 311). ♦ Щоб [і] духу не було; Щоб [і] дух не пах (не смердів) див. дух; Щоб мені; Щоб я; Щоб мене — уживається в сполученні з дієсловами або прислівниками, що виступають у функції предикативних слів: а) для заперечення попередніх дій, вчинків і т. ін. — Ото як хочеш узнати, хто був у лісі, то й почнеш, наймаючи, під'юджувати: «Та тебе не візьму, Остапе, бо ти дуже добре у ліс стежку знаєш». — «Хто — я? Та щоб мені... та зроду-віку... То он Семен крав» (Гнат Хоткевич, I, 1966, 87); — Ой, щоб оке мені, окаянній, та язик відсох! (Олександр Довженко, I, 1958, 192); б) для запевнення співрозмовника у вірогідності сказаного. «Коли брешу, Нехай бог карає!» «Не бог, а ми. Признавайся!» «Нащо б мав ховати, Якби жива? Нехай, боже, Щоб я був проклятий!..» (Тарас Шевченко, I, 1963, 84); — Сьогодні приходжу в околоток до сестри, — продовжував Рогов, а він там... Вигнав, братці, щоб я провалився!.. (Олександр Довженко, I, 1958, 139); Щоб ти (ви) і т. ін.; Щоб тебе (його, тобі, йому і т. ін.): а) уживається як фамільярно-погрозлива оцінка чиїх-небудь дій. Ой, щоб вас! Ей, Андрію! Сказав би щось, та не посмію... (Гулак-Артемовський, Байки.., 1958, 146); — Щось ти. Якове, дуже веселий сьогодні. Обдурив когось? — А щоб тебе! Пізнаю свого правдивого брата, — засміявся дядько (Михайло Стельмах, Щедрий вечір, 1967, 134); б) уживається (перев. у сполуч. з дієсловами або прислівниками, що виступають у функції предикативних слів) для вираження недобрих побажань комусь. А щоб ти скис (Номис, 1864, № 12 626); [Лев (сердито воркоче):] А, щоб ти зслиз! (Леся Українка, III, 1952, 209); — Прокляті! Щоб ви не знали утіхи в старих літах, щоб ви не мали поради в своїх дітях! — шептав він (Панас Мирний, I, 1954, 148); В правій руці була в нього велика граната, яку він знайшов у борозні. — Кинь, кидай, кажу, щоб тебе об землю кидало! (Олександр Довженко, I, 1958, 391); Розплющить Дмитро сонні очі, глипне на телятко, схопить в руки батога та: — А куди ж то ти, щоб ти йому здохло! (Юрій Збанацький, Переджнив'я, 1960, 11); Щоб йому (їй, їм) добра не було! див. добро. 2. розм. Хоча б. Розтягли сірому і вчистили мало не копу. А він, неборак, щоб пікнув (Анатолій Свидницький, Люборацькі, 1955, 107).
Навряд щоб — мало ймовірно, сумнівно; неможливо, нічого й сподіватися. Коли що, він і руками передавить Січкаря, в якого тепер більше жиру, аніж сили. Але навряд щоб тепер із ним зчепився Січкар (Михайло Стельмах, II, 1962, 37); Не без того, щоб див. той; Не від того, щоб див. той; Не так, щоб, а … див. так; Не те (то) щоб…, а…: а) не стільки, не так…, як… Поганий день: не то щоб скучно, а якась апатія, пригнобленість. Так, наче мене обікрали, ув'язнили — абощо (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 130); б) не тому, не через те, що…, а… Сад панський великий… У йому й хатиночки побудовані, у йому й бесідочки.. Не те щоб цього треба для чого було — ні до чого воно, а так-то вже — аби було: звісно, пани — що хотять, те й роблять (Марко Вовчок, I, 1955, 145); А землі з кожним роком усе меншає. Не те щоб менше ставало її на світі, а ділять її межи собою мало не на грядки, бо на світі дедалі стає людніше… (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 110); Щоб…, то не… — уживається як заперечення чогось, висловленого перед цим. Вночі край шляху розмовляє [Брянський] з товаришами хрипким голосом. — Хрипко? А не кашляє? — В горах ми всі хрипіли… Це не біда. А щоб кашляти, то не кашляє (Олесь Гончар, III, 1959, 170). Словник української мови: в 11 томах. — Том 11, 1980. — Стор. 600.
Іноземні словники
Російсько-українські словники
Російсько-український словник 1930р. (О. Ізюмов)
Цель – мета́, -ти́, ціль, -ли; (намерение) на́мір, -ру.
Російсько-український фразеологічний словник 1927р. (В. Підмогильний, Є. Плужник)
Цель – мета. С целью – з метою. В целях (получения и т. п.) – щоб (одержати й т. ин.). Ставить себе целью – ставити собі за мету. Задаться целью – узяти, забрати в голову що; завзятися на що; поставити собі мету. Достичь (определенной) цели – досягти (певної) мети; осягнути (певну) мету. Цель достигнута – мети осягнеш. Употреблять для (другой) цели – вживати на (иншу) потребу. Иметь целью – мати на меті.
Російсько-український словник сталих виразів 1959р. (І. О. Вирган, М. М. Пилинська)
Цель • В целях предотвращения чего – щоб запобігти чому. • Иметь целью что; задаться целью (сделать что) – мати за мету (на меті) що; (по)ставити собі (за) мету зробити що.
Російсько-український словник ділової мови 1930р. (М. Дорошенко, М. Станиславський, В. Страшкевич)
Цель – мета́, ціль; (намерение) – на́мір (-ру); в целях получения – щоб оде́ржати; в] целях предотвращения чего – щоб запобі́гти чому́, щоб не ста́лося чого́; в целях пресечения чего – щоб покла́сти край чому́; для (указанной) цели – на зазна́чену мету́; для этой цели – на це, для цьо́го; достичь цели – досягти мети, досягти мету́, дійти мети; иметь цель – ма́ти за мету́, на меті́; преследовать цель – іти до мети, ма́ти за ціль, ма́ти на меті́; с целью предоставления возможности – щоб да́ти змо́гу; с какой целью? – для чо́го?; с определенной целью – з пе́вним на́міром; ставить себе целью – ста́вити собі́ за мету́; употреблять для (другой) цели – вжива́ти на (і́ншу) потре́бу.
Російсько-український словник правничої мови 1926р. (В. І. Войткевич-Павлович, Г. Д. Вовкушівський та інші)
Цель – мета, ціль (-ли). С целью – навмисне, з певною метою. С целью оправдания он… – щоб виправдати себе, він…
Російсько-український словник військової термінології 1928р. (С. та О. Якубські)
- Цель — ці́ль, ці́ли; мета́, -ти́; Ц. вертикальная — прямови́сна ціль; Ц. воздушная — повітряна́ ціль; Ц. войны — мета́ війни́; Ц. глубокая — глибо́ка ціль; Ц. движущаяся — рухо́ма ціль; Ц. живая — жива́ ціль; Ц. закрытая — закри́та ціль; Ц. занятий -мета́ навча́ння; Ц. земная — назе́мна ціль; Ц. за закрытием — ніч. за закриттям: Ц. невидимая неви́дна, закри́та ціль; Ц. неподвижная — нерухли́ва ціль; Ц. открытая — відкри́та ціль; выбор целей — ви́бір ці́лів; перемена Ц. — змі́на ці́ли; указание целей — зазна́чення ці́лів.
Словарь росийсько-український 1893–1898рр. (М.Уманець, А.Спілка.)
Цѣль = цїль, мета́. С. Л. — Віра християнська показує иньшу мету життя. Бар. — Як би й була коли яка спільна мета у обох народів. Бар. О. — Він мав перед очима мету, але не досить добре визначену. Бар. О. — Така почесна мета запевне приверне до неї серця. Лев. В. — Съ цѣ́лью = уми́сне, навми́сне. — Съ како́ю цѣ́лью = для чо́го? — Имѣ́я цѣ́лью = ма́ючи на метї. — Нїхто не брав ся, маючи на метї історию народу, систематично переглянути етноґрафічні прикмети. Бар. О.
