Щасливо

Щасливо, нар. Счастливо. Вони зачали жить добре, щасливо. Рудч. Ск. І. 92. Прощавай! Щасливо! — такъ прощаются.

Академічний тлумачний словник (1970—1980)

ЩАСЛИВО.

1. Присл. до щасливий. — А я, хвалишь бога, і дочку-красуню маю, і гроші маю, і дім маю, і живу щасливо, як у бога за дверми, — сказала Марта Кирилівна (Нечуй-Левицький, VI, 1966, 39); Дайте-бо, дайте зітхнути Вільно, щасливо — хоть раз, Серцем від мук оддихнути, Збутись щоденних образ! (Павло Грабовський, I, 1959, 53); Уляна, побачивши сина, витерла руки об фартух, припала до рипучих ременів на його грудях і тихо, щасливо заплакала (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 211); Юнацтво моє проходило щасливо (Юрій Яновський, II, 1954, 17); Сходили ми в Крим щасливо. Вертаючись, як того треба, стали в Кумицях (Марко Вовчок, I, 1955, 38); Але що було, то минуло і минуло щасливо, то й нічого писати про нього (Леся Українка, V, 1956, 137); Він був задоволений, що так щасливо скінчилася історія з Моторою (Іван Кириленко, Вибр., 1960, 323). ♦ Щасливо зітхнути див. зітхнути; Щасливо зітхнулося (зітхнеться) див. зітхнутися.

2. Прощальне побажання кому-небудь щастя, успіху. — Прощавайте, дядино! — сказав горобчик. — Щасливо! (Леся Українка, III, 1952, 481); — Прощавайте ж. мамо... — Щасливо, сину... (Панас Мирний, I, 1949, 242); Козирнувши прикордонникам, вони зійшли на переправу, вичовгану вже за кілька днів тисячами ніг. — Щасливо, товариші! — гукали прикордонники навздогін (Олесь Гончар, III, 1959, 9); — Христинко, гайда додому! — Ще маю копичку вивершити! — ..Ну вивершуй! — Щасливо тобі (Михайло Стельмах, I, 1962, 555). ♦ Щасливо залишатися кому — побажання щастя під час прощання з ким-небудь. По одному, по двоє кінчали свої частки роботи лаборанти і бажали нам щасливо залишатися (Юрій Яновський, II, 1958, 118); — Ну... бувай здоровий, щасливо тобі залишатися (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 309).

Ілюстрації

Див. також

• [1]