Штучка

Штучка, -ки, ж. Ум. отъ штука.

Сучасні словники

Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)

ШТУ́ЧКА, и, ж,

1. Зменш. до штука 1 4. [Пастух:] Тюрма для божевільних! Добра штучка! Се вигадав один учений лікар і написав про те грубезну книгу (Леся Українка, II, 1951, 202); Все видавалось йому незвичайним. Аж ось межи всілякими струментами вгледів він кругленьку, невелику штучку, котра якось-то дивно стукотіла і сичала (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 8); — Ця штучка, — професор вказав на апарат, — мені дуже допомагає. Це чудовий підручний (Юрій Смолич, I, 1958, 64); — Ну і штучка! — радів Тимко, ніжно погладжуючи холодне тіло пістолета, мовби це він був господарем зброї (Юрій Збанацький, Таємниця.., 1971, 72); [Шевцов:] Я вже тобі й молоду наглядів. Ах, гарна штучка!.. Знаєш, Соня Красновська. Хоч вона в інституті й не була, .. та хазяйка буде добра і сама — як квіточка (Борис Грінченко, II, 1963, 505); Круп'як з одного виразу зрозумів Сафрона і, знижуючи голос, пояснив: — Щось я не довіряю йому останнім часом.. Хитра і потайна штучка (Михайло Стельмах, II, 1962, 183).

2. розм. Те саме, що штука1 5. Найбільше імпонували мені, недосвідному ще школяреві, ті чисто школярські штучки та дотепи, яких багато знав пан Станіслав (Іван Франко, IV, 1950, 205); Неймовірно було, що саме її веде він під руку серединою бульвару і хвацьковито демонструє перед нею свою похмуркувату дотепність, грубуваті богемні штучки (Олесь Гончар, Циклон, 1970, 137); Приходить [бабуся] до школи, Прямує на збори: — Та як же це так? І для чого ці штучки? Чому ви й за що не шануєте внучки?.. (Степан Олійник, Вибр., 1959, 155); — Значить, на охоту ходив. Викладай свою пушку. — Ніякої пушки… Я й з дому не виходив. — Слухай, давай без цих штучок (Юрій Мушкетик, Чорний хліб, 1960, 89); А скільком штучкам навчив мене Джузеппе! Ми брали горщик, повний каміння й принади, і пускали на мотузці на дно.. Там незабаром загніздиться.. спрут (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 417); Залишивши Владка, Зоня з такою самою безцеремонністю взялася до дитини на руках Лесі, малої Христини. Показала їй кілька штучок на пальцях при допомозі носової хусточки (Відьде, На порозі, 1955, 56).

Словник української мови за редакцією Б.Д.Грінченка

Штучка, -ки, ж. Ум. отъ штука.

УКРЛІТ.ORG_Cловник

ШТУ́ЧКА, и, ж.

1. Зменш. до шту́ка1 4. [Пастух:] Тюрма для божевільних! Добра штучка! Се вигадав один учений лікар і написав про те грубезну книгу (Л. Укр., II, 1951, 202); Все видавалось йому незвичайним. Аж ось межи всілякими струментами вгледів він кругленьку, невелику штучку, котра якось-то дивно стукотіла і сичала (Коцюб., III, 1956, 8); — Ця штучка,— професор вказав на апарат,— мені дуже допомагає. Це чудовий підручний (Смолич, І, 1958, 64); — Ну і штучка! — радів Тимко, ніжно погладжуючи холодне тіло пістолета, мовби це він був господарем зброї (Збан., Таємниця.., 1971, 72); [Шевцов:] Я вже тобі й молоду наглядів. Ах, гарна штучка!.. Знаєш, Соня Красновська. Хоч вона в інституті й не була, .. та хазяйка буде добра і сама — як квіточка (Гр., II, 1963, 505); Круп’як з одного виразу зрозумів Сафрона і, знижуючи голос, пояснив: —Щось я не довіряю йому останнім часом.. Хитра і потайна штучка (Стельмах, II, 1962, 183).

2. розм. Те саме, що шту́ка1 5. Найбільше імпонували мені, недосвідному ще школяреві, ті чисто школярські штучки та дотепи, яких багато знав пан Станіслав (Фр., IV, 1950, 205); Неймовірно було, що саме її веде він під руку серединою бульвару і хвацьковито демонструє перед нею свою похмуркувату дотепність, грубуваті богемні штучки (Гончар, Циклон, 1970, 137); Приходить [бабуся] до школи, Прямує на збори:— Та як же це так? І для чого ці штучки? Чому ви й за що не шануєте внучки?.. (С. Ол., Вибр., 1959, 155);— Значить, на охоту ходив. Викладай свою пушку.— Ніякої пушки… Я й з дому не виходив.— Слухай, давай без цих штучок (Мушк., Чорний хліб, 1960, 89); А скільком штучкам навчив мене Джузеппе! Ми брали горщик, повний каміння й принади, і пускали на мотузці на дно.. Там незабаром загніздиться.. спрут (Коцюб., II, 1955, 417); Залишивши Владка, Зоня з такою самою безцеремонністю взялася до дитини на руках Лесі, малої Христини. Показала їй кілька штучок на пальцях при допомозі носової хусточки (Вільде, На порозі, 1955, 56).

◊ Встругну́ти шту́чку — зробити щось незвичайне. — Ой ви, ви! Прощавайте! Та просіть на весілля! Чуєте? — крикнула Христина з порога.— Та це все, мабуть, ваші жарти! Це ви якусь штучку хочете зо мною встругнути? Еге? — питав з недовірністю Бичковський (Н.-Лев., VI, 1966, 82).

Іноземні словники

Словари и энциклопедии на Академике

ШТУЧКА, штучки, жен.. зменш. до штука у 2, 3, 4 та 5 знач. Дайте одну штуку. «Соломин дав і чоловікові і дружині проробити над ним усі їхні штучки.» А.Тургенєв. - Яке тонке звернення! Зараз можна побачити столичну штучку. Гоголь. "Я б ось хотів ... дізнатися, як ви думаєте, і взагалі, що ви за штучка." Чехів.

Ілюстрації