Штука

Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Перейти до: навігація, пошук

Штука, -ки, ж. 1) Часть чего либо, кусокъ. Що це за свита? і тут штука, і тут штука, уся штукована; хоч би з цілого була зроблена. Кусокъ мѣха, вставляемый въ мѣхъ тамъ, гдѣ попадается мѣсто безъ шерсти, которое вырѣзывается. МУЕ. I. 75. 2) Искусство. Гал. 3) Вещь. Шкода муру, старосвітська штука. Шевч. 181. 4) Хитрость, уловка, продѣлка. А тут є якась німецька штука, що усе оце робить. Рудч. Ск. II. 150. Братись на штуки. Употреблять хитрости, уловки. 5) Диковина, трудность. Не штука роскинути, а штука зібрати. Ном. № 10620. Не штука наука, а штука розум. Ном. № 6037. Бити не штука. Ном. №3811. 6) Огнева штука. Феерверкъ. Перед домом вкопували риштовання за для огневих штук. Стор. М. Пр. 72. Ум. Штучка, штучечка.


Сучасні словники

Тлумачення слова у сучасних словниках


Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)

ШТУКА 1, и, жін.

1. Окремий предмет з числа однорідних, який беруть за одиницю рахунку (перев. в поєднанні з словами на позначення кількості). Жив на Ганчарівці хазяїн заможний. Було і товару скільки там штук, було й поле у був і ліс (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 311); Чи зважишся замовляти у Корицького 6 штук, чи зовсім одмовишся від фотографій? (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 164); Хазяйка спекла штук із п'ять картоплин (Іван Нехода, Хто сіє вітер, 1959, 289); Одразу ж після запису в сільвиконкомі всім добровольцям було видано зброю — старі трьохлінійні гвинтівки та по п'ять штук патронів до них (Олесь Гончар, II, 1959, 229).

На штуки — по одному предмету. Проходячи щоранку по ринку, завсігди видав [Ґава] бабу, що сиділа коло великого коша, повного живих раків, і продавала їх на копи або й на штуки (Іван Франко, III, 1950, 50).

2. заст. Частина чого-небудь, що є сама по собі окремою цілою річчю, предметом; шматок. Вершок древа зеленого, Штука льоду студеного. Штука льоду розтопиться у Наша милість розійдеться (Українські народні пісні, 1, 1964, 136); І в тисячні боки розприскалися штуки Та відривки скали (Іван Франко, X, 1954, 48).

3. Непочатий сувій матерії певної довжини, який надходить з фабрики для продажу. Прийшов мужик до крамниці у Сукно оглядає... Перекинув штук зо двадцять — Все не добирає... (Степан Руданський, Тв., 1959, 193); Купка козаків у скинувшись на голос сотника, похапцем щось прикрила собою, але Лец-Отаманів устиг примітити на підлозі штуки різної мануфактури (Петро Панч, I, 1956, 171); Крам розмотували з штук і стелили собі під ноги, як килими (Юрій Смолич, II, 1958, 41).

4. розм. Взагалі яка-небудь річ, явище, обставина і т. ін. Найдорожча штука — висів у неї на стіні пан мальований.. — її батько покійний, князь вельможний (Марко Вовчок, I, 1955, 258); [Парубок 2:] Добру оце ви штуку, Тарасе Олександровичу, вигадали, цю касу! А є ж там тисяча? [Тарас:] Це вже треба в касира питати (Борис Грінченко, II, 1963, 499); — Не турбуйтеся, товаришу Мартине! — жартуючи, заспокоюю. — До того часу, доки ви постарієте, наша наука винайде таку штуку, що не дозволить нам умирати (Мирослав Ірчан, II, 1958, 429); Кілька разів пробував [Платон] зготувати борщ, але з тієї штуки нічого не вийшло (Микола Зарудний, На білому світі, 1967, 114); Я ще раз оглянув олівець, покрутив у нього ричажок. Хороша штука (Леонід Смілянський, Сашко, 1957, 62); Смагляві обличчя знову ворухнулись усміхами, коли вони, понахилявшись, стали розглядати Віталіїв передавач, змонтований із хаосу шурупів, примітивну, кустарну штуку в грубій коробці (Олесь Гончар, Тронка, 1963, 107); // Окремий витвір мистецтва. На столах, на канапі лежали всякі штуки, повиплітувані й повишивані з гарусу (Нечуй-Левицький, I, 1956, 200); Я взагалі не великий любитель музики, але деякі штуки роблять на мене потрясаюче вражіння (Іван Франко, I, 1955, 353); Всі в хаті грали або, щонайменше, співали. Всі до одного. Різниця в хатній музиці була лише та, що по разові зачувалися з одчинених вікон соната Бетховена, штука Ліста, вправи Фільда, Гельмера (Ольга Кобилянська, III, 1956, 297); Все на світі він знав, усе вмів. І за бджолою доглянути, і отакенного щупака на мілководді впіймати, і найхимернішу штуку з дерева вирізати (Любомир Дмитерко, Наречена, 1959, 203); // Щось складне, незвичайне, несподіване і т. ін. — Це, брату тонка штука — показувати себе на повен зріст. Або, як сказав один мій приятель: за життя накладати собі в кишені бронзи (Юрій Бедзик, Альма матер, 1964, 12); Багато є всяких звуків. Це дуже цікаво, як це вони між собою балакають, сперечаються, гиркаються чи милуються. Дуже цікава штука музика... (Юрій Смолич, II, 1958, 14); — Ревнощі — це, брат, така штука, що з чоловіка може звіра зробити! (Андрій Головко, II, 1957, 114); // Людина, яка має незвичайні якості, є загадкою для оточення і т. ін.; хитра, потайна людина. Опанас хоч молоденький, та бувала штука: Догадавсь, що в серці дядька шипотить гадюка (Українські поети-романтики.., 1968, 550); — Не хочу я пускать на вітер поговору, А тільки — я його пізнав... Оу то чернець! То штука!.. (Адам Міцкевич, П. Тадеуш, перекл. Рильського, 1949, 216); — А коли ми таких, як Роман, зараз не скрутимо, то, гляди, потім ще не таке він одчубучить. Роман — то штука! (Михайло Стельмах, I, 1962, 117).

Вогнева (огнева) штука, заст. — фейєрверк. На майдані перед замком вкопували риштовання задля огневих штук (Олекса Стороженко, I, 1957, 370).

♦ Не штука; Невелика штука; Хіба штука — не потребує великих зусиль, великої праці; не важко. — То не штука, — каже той, — Шити ми зумієм (Володимир Самійленко, I, 1958, 213); Пересидіти в трубі день-два не штука, а коли справа затягнеться на тиждень-два? (Юрій Яновський, II, 1954, 29); Кинути роботу — не штука. Та цього тільки й чекають підприємці, — до їх послуг скільки хочеш дешевих рук (Петро Колесник, Терен.., 1959, 64); Я вже наломився і до їх бесіди. Невелика це штука, отже привикнути треба (Лесь Мартович, Тв., 1954, 216); Ну, та ми спочатку не дуже-то: хіба штука яких там троє-четверо верстов протягти. Оце зараз буде сухий дуб, а від нього вже й цурпалком до Попового хутора докинеш (Гнат Хоткевич, I, 1966, 165); Ось у чому штука — ось у чому головне, суть. — А щоб хліб на тій землі вродив, голими руками нічого не зробиш. Ось у чому штука, Грицьку (Андрій Головко, II, 1957, 498).

5. розм. Витівка, каверза. Орися очунялась і обернула здивовані очі на греблю; там, в чаду, вона спостерегла щось надзвичайне, а водограї скаламученої води підказали їй, що це штуки молодців-запорожців (Михайло Старицький, Облога.., 1961, 59); [Шелест:] А! Значить, це ваші штуки. Ви знову хотіли посміятись з мене, як тоді на сходах (Іван Кочерга, II, 1956, 295); // Спритний трюк, фокус, вправний рух. [Сміхотвор:] Я штуками людей звеселяю і тим собі хліб заробляю; нісенітниці торочу й розумним голови морочу (Марко Кропивницький, IV, 1960, 161); Підпитий опасистий пан Михайло Ястшембський, староста козинський, ладився показати старопольську штуку. Ліг на тапчан, казав собі вставити лійку в рот й лити вино прямо з кварти (Гнат Хоткевич, Довбуш, 1965, 244); Хо-хо! Той Оверко не може без штук. Стрибає, наче дурне теля, і скоса наводить червоне око (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 228); Молодший [брат] дужий був, ставний, широкоплечий, До штук вигадливий і гострий на язик (Максим Рильський, Поеми, 1957, 26); // Вдалий, хитрий прийом чи задум; хитрощі. З Оксаною діло теж іде на лад — вона мені недавно зовсім «дорослого» і щирого листа написала; не знаю, як їй сподобалась моя відповідь, але я писала її щиро і без жадних педагогічних штук (Леся Українка, V, 1956, 399); А я, що програв — не додав, що виграв — забрав. Оце моя штука! (Лесь Мартович, Тв., 1954, 216). ♦ Викидати (викинути, вигадувати, виробляти, утнути) штуки (штуку) — робити щось незвичайне. Народ реготав з штук, які Хомка викидав (Панас Мирний, IV, 1955, 190); — Де ти взяв цю дерев'яну ковбасу? Це ж звичайнісінька гілка берези, тільки закручена і часником натерта!.. — Володя так і покотився зо сміху. Це він таку штуку викинув (Євген Кравченко, Квіти.., 1959, 35); Регочуться [п'яні] дуже, мов бджоли гудуть, Вигадують штуки і всячину гнуть (Євген Гребінка, I, 1957, 85); Цілий день Пувичка розповідав хлопцям про своє життя в лікарні. Які він там виробляв штуки! (Іван Микитенко, II, 1957, 218); «Чи не дурень? — думав Михайло. — Невже він не помічає, що я повзу? А може, просто вичікує? Ну, я ж з ним зараз втну штуку!» (Павло Загребельний, Європа 45, 1959, 51); На всякі (на всі) штуки [бути, удатися] — бути здатним на все. Юнона, козир-молодиця, Юпитеру не піддалась; Бо знала, що стара лисиця На всякі штуки удалась (Іван Котляревський, I, 1952, 262); З Антося ж був хлопець на всі штуки, та ще й прудко бігав (Анатолій Свидницький, Люборацькі, 1955, 95); От так штука!; Оце [так] штука! — щось дивне, несподіване. [Павло:] От так штука! Левонід Петрович приїхали, я зразу їх пізнав! (Марко Кропивницький, II, 1958, 262); Сава Андрійович очунює. Оглядається: де він? Оце штука!.. (Олександр Довженко, II, 1959, 157); Удерти (удрати) штуку див. удерти; Устругнути штуку див. устругнути.

Словник іншомовних слів

Штука (від нім. Stucke — шматок): 1. Один предмет, примірник, екземпляр; взагалі один об'єкт. 2. заст. Українська міра довжини, яка використовувалась для вимірювання довжини тканини; рівна від 30 до 80 ліктів в залежності від виду тканини і місцевості застосування. 3. заст. Хитрість, трюк.

  • ВІДМІНОК ОДНИНА МНОЖИНА
  • Називний штука штуки
  • Родовий штуки штук
  • Давальний штуці штукам
  • Знахідний штуку штуки
  • Орудний штукою штуками
  • Місцевий на/у штуці на/у штуках
  • Кличний штуко штуки

Ілюстрації

18533 1 1097.jpg Images9999.jpg


Див. також

Жаргон

Джерела та література

Словник української мови: в 11 томах. Том 11, 1980. Стор. 546.

Словник української мови: в 11 томах. Том 11, 1980. Стор. 547.

Зовнішні посилання