Штемп

Штемп, -пу, м. Клеймо. Шевч. II. 19. 1. мол. Хлопець молодий чоловік. ПСУМС, 81. // Хлопець невисокого зросту. 2. крим.; зневажл. Працівник карного розшуку. СЖЗ, 117. На злодійському жаргоні «Штемп» — великий міліцейський начальник, що працює на мафію.

Сучасні словники

Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)

ШТЕМП, а, чол., заст. Тавро. А меж ними, запеклими, В кайдани убраний Цар всесвітній! цар волі, цар, Штемпом увінчаний! (Тарас Шевченко, I, 1963, 242).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 11, 1980. — Стор. 536.

УКРЛІТ.ORG_Cловник

Штемп, пу, м. Клеймо. Шевч. ІІ. 19

Іноземні словники

Словари и энциклопедии на Академике

ШТЕМП, -а, ч., заст. Тавро.

Ілюстрації