Шльонск

Шльонс(з)к, -ку, м. Силезія.

Зміст

1 Сучасні словники
2 Ілюстрації
3 Медіа
4 Див. також
5 Джерела та література
6 Зовнішні посилання

Сучасні словники

Сілезія (Силезія, Шльонське, Шлезьк, Шлеськ сіл. Ślůnsk, пол. Śląsk, чеськ. Slezsko, нім. Schlesien) — край у Центральній Європі, що лежить у сучасній Польщі, Чехії та Німеччині, права на котрий довго були предметом суперечки між різними державами через її вигідне географічне положення, мінеральні ресурси і промисловий потенціал. Найбільші міста — Вроцлав, Катовиці й Острава.

Розміщення

Перша карта Сілезії Мартина Гелвіга, 1561 Традиційно, Сілезія була обмежена на заході річками Квиса і Бобр, територія на захід від Квиси була Верхньою Лужицею (раніше Мілско). Частина Верхньої Лужиці увійшла до провінції Сілезія у 1815 в Німеччині. Герлиць, Нижньосілезька Верхня Лужиця (район) і сусідні області разом з польським Нижньосілезьким воєводством і частинами Любуського воєводства складають географічний регіон Нижня Сілезія. Сілезія має уявне продовження в її східній частині і відмежована річкою Бриниця від Заглеб'я Домбровського.

Верхня Сілезія в ширшому сенсі містить у собі Опольське воєводство в Польщі й Чеську Сілезію в Чеській Республіці. Чеська Сілезія входить до складу Мораво-Сілезького краю і Єсенецького району Оломоуцького краю.

Етимологія

Одна теорія стверджує, що ім'я Сілезія походить від силингів які були ймовірно, вандалами (Східні германці), що мігрували в напрямку півдня Балтійського моря вздовж Ельби, Одеру, й Вісли в 2-му сторіччі. Коли силинги рухалися по області протягом Великого переселення народів, вони залишили тут частину своєї спільноти.

Особливо виражені залишки збереглися в іменах місць, які заклали нові мешканці, що були фактично слов'янами (пол. Śląsk; Стара польська мова: Śląžsk [-o]; Стара слов'янська: *Sьlęžьskъ [<*sǐlęgǐskǔ], від давньовандальської *Siling-isk [земля]). Цих людей стали пов'язувати з цим місцем, і тому вони були надалі відомі як сілезці (використовуючи латинізовану форму польського імені, Ślężanie), хоча вони, можливо, мали небагато спільного з оригінальними силингами.

Критики стверджують, що ні польське ім'я Śląsk, ні німецьке Schlesien не мають схожості з ім'ям племені — «силинги», і що латинське ім'я Сілезія походить з ХІ сторіччя.

Інша теорія (підтверджується археологічними знахідками) стверджує, що оригінальне ім'я регіону Śląsk, походить від західнослов'янського слова ślągwa, що означає високу вологість.

Природні ресурси

Сілезія — багатий на ресурси і багатолюдний край. Великі поклади бітуму і бурого вугілля, є потужна промисловість, особливо у Верхній Сілезії. Нижня Сілезія має велику мідну гірничу промисловість і обробку між містами Легниця, Глогув, Любін і Полковіце. Нещодавно проведено переоблік покладів бурого вугілля біля Легниці. Встановлено, що запаси сягають близько 35 мільярдів тонн, що робить Сілезію одним з найбагатших ресурсами і людьми краєм у світі.[6]

Наступні корисні копалини також видобуваються в Сілезії: цинк, срібло, кадмій, свинець, золото, метан, залізна руда, вапняк, мергель, мармур, і базальт. Історично, також видобувався уран.[7]

За посткомуністичні часи, проте, застарілий стан багатьох засобів привів до екологічних проблем та істотного переходу від економіки, заснованої на видобутку копалин до заснованої на обслуговуванні.

Край також має розвинуте сільське господарство, вирощуються злаки (пшениця, жито, ячмінь, овес, кукурудза), картоплю, ріпак, цукровий буряк тощо. Добре розвинуте молочне виробництво. Сілезьке Ополе має найвищий індекс ефективності сільського господарства в Польщі.

Гірська частина південної Сілезії має багато привабливих місць для туризму (наприклад, Карпач, Щирк, Вісла).

Сілезія має значні лісові масиви.