Шкаворонок

Шкаворо́нок, -нка, м. шкаворо́нка, -ки, ж. 1) = Жайворонок. Вх. Лем. 484. 2) — зімовий = Посміттюха, Alauda arborea. Вх. Пч. II. 8.

Зміст

1 Сучасні словники
2 Ілюстрації
3 Медіа
4 Див. також
5 Джерела та література

Сучасні словники

ЖАЙВОРОНОК, нка, чол.

1. Польова чи степова співуча пташка ряду горобцеподібних. Защебетав жайворонок, Угору летючи (Тарас Шевченко, I, 1951, 6); Вийся, жайворонку, вийся Над полями (Максим Рильський, I, 1956, 17); * У порівняннях. Сапає [жінка], нахиляється до кожного листочка, співає тоненько, як жайворонок (Юрій Яновський, I, 1958, 322).

2. Виріб з тіста, що формою нагадує жайворонка. По хатах печуть пшеничні жайворонки із дзьобиком і крильцями (Юрій Яновський, II, 1958, 182).

ПОСМІ́ТЮХА, и.

1. жін. Чубатий жайворонок. Біг я, біг, а посмітюхи не впіймав. Коло невеличкого мосту вона знялася з місця та й полетіла в жито (Нечуй-Левицький, VI, 1966, 95); Маленькі, схожі на горобців, чубаті посмітюхи клювали на дорозі кінські кізячки (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 99); Прийшла зима. Завіхрила біла хуга, лягла холодною ковдрою на землю. Важкий настав час для синичок, чубатих посмітюх, сойок, повзиків, горобців (Вечірній Київ, 9.I 1971, 3).

2. чол. і жін. Уживається як лайливе слово.

3. жін. Назва дитячої гри. Попід тинами грались дівчатка у посмітюхи: малі босі ноженята підкидали порох — три рази в один бік, три рази в другий (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 15).