Шипотіти

Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Перейти до: навігація, пошук

Шипотіти, -почу, -ти́ш, гл. Шипѣть. Шипотить гадюка. Мкр. Н. 10.

Цікаві факти

Шепотіти

ШЕПТА́ТИ (говорити, вимовляти щось дуже тихо), НАШІ́ПТУВАТИ,ШЕПОТА́ТИ[ШЕПОТІ́ТИ], ПРИШІ́ПТУВАТИ, ВИШІ́ПТУВАТИрозм.,ШАМОТІ́ТИрозм.,ШАВКОТІ́ТИрозм.,ШЕЛЕСТІ́ТИрозм.,ПЕРЕШІ́ПТУВАТИдіал. - Док.: шепну́ти, прошепта́ти, нашепта́ти, шепотну́ти, прошепота́ти[прошепоті́ти],ви́шептати, прошамоті́ти, шеле́снути, прошелесті́ти. То всі кричать, то шепчуть тихо(І. Котляревський); Він мені почав нашіптувати, що ніби пролазив учора на самий берег Дніпра (Л. Смілянський); Розгладжує мати папірець рукою, а сама дивиться на свічечку і щось шепоче (І. Багряний); Баби перелякались на смерть і тільки хрестились та нишком шепотіли молитву (І. Нечуй-Левицький); Семениха щиро зітхала й пришіптувала: - Гріхи, гріхи! (Лесь Мартович); - Що це? - ледь вишіптує Юрко з перестраху (П. Козланюк); Мати намагалася звестися на лікоть. Вона опиралася на лаву і щось шамотіла (П. Панч); - Сідай, Іване. Сідайте, дочки, - ледве шелестіли старі Демидові вуста (О. Довженко);Перешіптувала [ворожка] якісь незрозумілі слова (О. Кобилянська).

ШЕПТА́ТИСЯ (розмовляти між собою дуже тихо), ШЕПОТА́ТИСЯ[ШЕПОТІ́ТИСЯ],ПЕРЕШІ́ПТУВАТИСЯ,ШУШУ́КАТИрозм.,ШУШУ́КАТИСЯрозм.,ПЕРЕШУШУ́КУВАТИСЯрозм.;ШЕПТА́ТИ,ШЕПОТА́ТИ[ШЕПОТІ́ТИ] (перев. із сл. один до одного, між собою і т. ін.). Її вистерігали, підглядали; шептались при ній (М. Коцюбинський); Молодиці шепоталися довгенько собі, а там і поснули (Марко Вовчок); Урядовці шепотілись, що тепер їм моторошно їздити по селах (О. Досвітній); Ніхто вже не перешіптувався по кутках, поснуло товариство (О. Гончар); Гудзій за столом президії про щось шушукався з Кузіним(А. Головко); Одні другим шептали, що сліпу Естерку.. ведуть (М. Коцюбинський); Вони йдуть аж у найгустішу кукурудзу далеко й там шепочуть удвійку (П. Козланюк); Єреміїні військові .. почали збиратись вночі докупи і про щось шепотіти поміж собою (І. Нечуй-Левицький). • шепотіти — дієслово недоконаного виду … Орфографічний словник української мови • шепотіння — я, с. Дія за знач. шепотіти і звуки, утворювані цією дією … Український тлумачний словник • ти́хий — ая, ое; тих, тиха, тихо; тише, тишайший. 1. Слабо звучащий, едва слышный; негромкий; противоп. громкий. Тихий голос. Тихий стук. Тихий смех. □ Он взял аккорд тихий, как вздох. Скиталец, Композитор. 2. Исполненный тишины, безмолвия. Тиха… … Малый академический словарь • зашепотіти — очу/, оти/ш і зашепота/ти, очу/, о/чеш, док., перех., про що і без додатка. Почати шепотіти, шепотати … Український тлумачний словник • шамотіти — очу/, оти/ш, недок., розм. 1) чим і без додатка. Видавати, утворювати звуки шам шам ; шарудіти. 2) Ідучи, ступаючи, човгаючи ногами, видавати шелесткі звуки. || Тертися об щось, видаючи тихі звуки. 3) Говорити, шепотіти невиразно, нерозбірливо,… … Український тлумачний словник • шемтіти — шемчу, тиш, Вр. Шепотіти; копошитися; легесенько дотикати … Словник лемківскої говірки • шемрати — Шемрати: гомоніти, бути невдоволеним, обурюватися [VI] гомоніти, обурюватися [14] шепотіти [23] … Толковый украинский словарь • шепотати — очу/, о/чеш і шепоті/ти, очу/, оти/ш, недок., перех. і неперех. Те саме, що шептати …

Ілюстрації

x140px x140px