Шалапут

Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Перейти до: навігація, пошук

Шалапут, -та, м. 1) Сумасбродъ, безтолковый, легкомысленный человѣкъ. 2) Сектантъ одной изъ раціоналистическихъ сектъ.
1. розм. Легковажна, непутяща людина. [Ялина:] "Відчепися, чумаче, Відчепися, бурлаче, Відчепись, шалапуте! Бо від тебе дьогтем чути" (Степан Руданський, Тв., 1959, 291); "Як може він кинути напризволяще оте все, що заробив власними руками.. Ні, він не шалапут, котрому легко на все плюнути і податися у безвість" (Ркбак, Час, 1960, 256); Який діє необачно, бездумно, не розмірковуючи; несерйозний.
2.Те саме, що пустун.Той, хто любить пустувати, схильний до пустощів. " — Толю! Здоров, Толю! — термосав [термосив] за плечі дико радий шалапут [Івашко]. — Прокинься!" (Яків Качура, II, 1958, 396).
3. мн. шалапути, ів, заст. У Росії XIX ст. — релігійна секта хлистів(Послідовники хлистівства (Релігійна секта в Росії, основою віровчення якої є догмат про перевтілення бога в людину під час так званих радінь.), сектанти.;) особи, що належали до цієї секти.


  1. ПЕРЕНАПРАВЛЕННЯ [[1]]