Чоломкання
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Чоломкання, -ня, Взаимные поцѣлуи, [ чоло́мкан’:а ]
Сучасні словники
Чоломкання - вітатися, здоровкатися з ким-небудь, міцно тиснучи руку або схиляючи голову в поклоні, цілувати один одного при зустрічі, прощанні і т. ін. Приклади з української літератури:
- Тут всі з Енеєм обнімались, Чоломкались і цілувались. Побачивши Князька свого (Іван Котляревський, I, 1952, 146);
- Писар їх [хлопчиків] навчає, люди вклоняються їм, навіть сам старшина чоломкається з ними за руку (Степан Васильченко, I, 1959, 96).
- Парубки тим часом чоломкаються з дівчатами: дівчата соромляться, штовхають одна одну (Марко Кропивницький, I, 1958, 80);
- Юрію, ти живий? — бережно обіймає вчитель Дзвонаря, й вони тричі хрест-навхрест чоломкаються. — Живий, шибенику? (Михайло Стельмах, I, 1962, 647).
- Чиста вода вас обливає, чоломка і в груди, і в плечі, лоскоче попід боками (Мирний, IV, 1955, 316).
| відмінок | однина | множина |
|---|---|---|
| Називний | чоло́мкання | чоло́мкання |
| Родовий | чоло́мкання | чоло́мкань |
| Давальний | чоло́мканню | чоло́мканням |
| Знахідний | чоло́мкання | чоло́мкання |
| Орудний | чоло́мканням | чоло́мканнями |
| Місцевий | чоло́мканню, чоло́мканні | чоло́мканнях |
| Кличний | чоло́мкання | чоло́мкання |
Ілюстрації
|
|
Джерела та література
Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980); Словник UA
