Чолов’яга

Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Перейти до: навігація, пошук

Чолов’яга, -ги, м. Человѣкъ. Еней правдивий чолов’яга. Котл. Ен. VI. 71. Що скаже, те й зробить: удача міцна в чолов’яги. Г. Барв. 448. Так видно собі чолов’яга, а може і пан. О. 1862. І. 76.

|}

Сучасні словники

Тлумачення слова у сучасних словниках

Словник української мовиАкадемічний тлумачний словник (1970—1980)

ЧОЛОВ'Я́ГА, и, чол., розм. 1. Збільш. до чоловік. До кабінету зайшов високий, дебелий чолов'яга у білому халаті (Любомир Дмитерко, Обпалені.., 1962, 138); Артур мав низький глухуватий голос, що так не пасував до його дебелої статури зрілого чолов'яги (Анатолій Хорунжий, Місто.., 1962, 37); Фан Савич, високий, з офіцерською виправкою, худорлявий чолов'яга років п'ятдесяти з гаком, зовсім не був схожий на художника (Юрій Збанацький, Сеспель, 1961, 198). 2. Те саме, що чоловік 1, 3. Еней, правдивий чолов'яга, Побачивши такий нелад, Що вража, зрадивши, ватага Послать фригійців дума в ад, Кричить: — Чи ви осатаніли! (Іван Котляревський, I, 1952, 284); — Зять собі й нічого чолов'яга, але дочка моя вдалась лиха-прелиха... (Нечуй-Левицький, IV, 1956, 278); Карпенко — славний чолов'яга, він увесь — як на долоні, й крихти за душею не втаїть (Євген Гуцало, Скупана.., 1965, 187).

Ілюстрації

Апукп.JPG Кпе.jpg Кпу.JPG Псарп.jpg


Зовнішні посилання

Див. Довідка:Посилання