Чапіти

Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Перейти до: навігація, пошук

Чапіти, -пію, -єш, гл. Плохо дѣлаться? Пити вмів, а робота в його чапіє. Ком. Пр. № 883.


ЧАПІ́ТИ, пію, пієш і плю, пиш, недок., діал.

1. Непорушно сидіти, стояти на одному місці. Цілими днями, від ранньої весни аж поки не настануть осінні холоди, він чапить було над своєю дучкою та водить своїм обмащеним квачем по поверхні брудної води, якою вона заповнена (Іван Франко, VIII, 1952, 351); Трактори, машини, комбайни, намотавши на колеса десятки тонн густої, як смола, багнюки, забризкані, чорні, мокрі, чапіли по степу, провонюючи повітря бензиновим смородом (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 459).

2. Стояти, вичікуючи зручний момент для нападу; чатувати. * Образно. [Предслава:] Князь спить, не знає, що довкола нього Чатує зрада, що, мов дикий звір, Чапить уже, щоб скочити з криївки (Іван Франко, IX, 1952, 291). http://sum.in.ua/s/chapity

Ілюстрації

chapati.jpg

{{subst:Шаблон:Словник Грінченка і сучасність|підрозділ=Інститут мистецтв}}