Цінувати

Цінувати, -ную, -єш, гл. 1) Цѣнить, оцѣнивать. Не вийшов цінувать, а вийшов продавать. Ном. № 10543. 2) Производить опись и оцѣнку имущества для аукціоннаго торга. Наїхали жиди, жидиорандарі воли й вози цінувать. Рудч. Чп. 129. Производить аукціонный торгъ. Грин. I. 113. См. Ціно́вка.

Сучасні словники

ЦІНУВАТИ, ую, уєш, недок., перех. і без додатка. 1. Визначати, призначати ціну (у 1 знач.); оцінювати. Не вийшов цінувать, а вийшов продавать (Номис, 1864, № 10543); В будинку лісника, що тепер правив за прикордонний пункт, офіцер розірвав пакета, що передав йому літній жандарм, перечитав папірець і оглядів нас поглядом людини, що цінувала вартість худоби (Досв., Вибр., 1959, 180); // Робити опис і оцінку майна для продажу за борги. З кріпаків правили викупні. Кріпаки не хотіли платити. Давай їх худібчину цінувати та спродувати... (Мирний, II, 1954, 217); [Стеха:] Ох, матінко, цінують, цінують! Одна одним коровка [корівка] зостанеться!.. (Кроп., І, 1958, 445); - Кажуть,- почав Грицько,- що щось приїде, одбере у нас луку і гроші за те, що косили її. А якщо не дамо грошей, так цінуватиме (Гр., II, 1963, 146).

2. діал. Збираючись купити що-небудь, торгуватися. Тут [на ярмарку] уявляються і молодиці повновиді і трохи охмурі,- усе вони цінують і на все кажуть, що дорого (Вовчок, VI, 1956, 230).

3. перен. Те саме, що цінити 2. Ти сам [поете] свій вищий суд, Сам найсуворіше ти свій цінуєш труд (Зеров, Вибр., 1966, 396); Всі на кораблі ставилися до нього [Т. Г. Шевченка] по-дружньому - уважно, привітно і ввічливо. Вони шанували й цінували в ньому митця, художника, поета і людину (Тулуб, В степу.., 1964, 266); [Стьопа:] Валю, хоч ти мене й образила сьогодні, але послухай, як я тебе підтримаю, слухай і цінуй (Корн., І, 1955, 86); Тут у горах люди дуже цінують рівні місця.., через те хат у селах, як в городах та містечках, дуже густо! (Н.-Лев., II, 1956, 401); Стульцев пильно подививсь на Химченка:- А знаєш? я скажу тобі, що з тебе порядний егоїст... Ти зовсім не вмієш цінувати приятельської ласки (Крим., Вибр., 1965, 313); [Марія Василівна:] Не спинять, А цінувати треба мить щасливу... їх для життя збирайте бережливо, Пишіть, малюйте (Коч., III, 1956, 159); Іван Франко високо цінував поезію Лесі Українки (Рильський, III, 1956, 112); Дуже цінував Ізаров молоду дружину за її розум і незвичайну кмітливість (Шиян, Гроза.., 1956, 21).

Джерело : https://slovnyk.ua/index.php?swrd=цінувати+

Медія

https://www.youtube.com/watch?v=YM0BMY7zwxY

Джерела

http://ukrlit.org/slovnyk/hrinchenko_slovar_ukrainskoi_movy/цінування

https://slovnyk.ua/index.php?swrd=цінувати+

https://www.youtube.com/watch?v=YM0BMY7zwxY