Цілушка

Цілушка, -ки, ж. = Окраєць. Вх. Зн. 78. Радом. у.

Зміст

1 Сучасні словники
- 1.1 Академічний тлумачний словник (1970—1980)
- 1.2 Академічний тлумачний словник (1970—1980)
2 Етимологія
3 Ілюстрації
4 Медіа
5 Див. також
6 Джерела та література
7 Зовнішні посилання

Сучасні словники

Академічний тлумачний словник (1970—1980)

ЦІЛУ́ШКА, и, жін., розм. Те саме, що окраєць 1. Мартин витяг з-під настільника ножа з червоною колодочкою і, зрізавши цілушку з паляниці, поклав першу скибку Коропові (Григорій Косинка, Новели, 1962, 107); — Це ж стріну усіх неодмінно, За ними я довго скучав... — І хліба цілушку ячмінну 3 мішка фронтовик діставав (Ярослав Шпорта, Вибр., 1958, 331); * Образно. Смеркання осипалося попелом, погойдувалося на хвилях, і хмари, згори осяяні цілушкою призахідного сонця, знизу вже підпливали сутінками (Євген Гуцало, Скупана.., 1965, 14).

Академічний тлумачний словник (1970—1980)

ЦІЛУ́ШКА, и, жін., розм. Те саме, що окраєць. ОКРА́ЄЦЬ, айця, чол. Те саме, що цілушка. 1. Скибка, відрізана від непочатого краю хлібини. Празникові паляниці з питльованого борошна на яйцях вже поїли, а в господині зістався тільки один окраєць (Нечуй-Левицький, IV, 1956, 132); На покуті, під товстим настільником, лежав окраєць черствої остюкуватої паляниці (Любов Яновська, I, 1959, 141); // Невеликий шматок (хліба). Василина кинулась у хату, вхопила торбину, вкинула в неї окраєць хліба й побігла до воріт (Нечуй-Левицький, II, 1956, 31); [Пріся:] Бувало, диких груш звариш у горщику та окраєць хліба черствого, тим і живеш по цілих днях (Степан Васильченко, III, 1960, 162); Студенти, мабуть, щойно повечеряли. Поруч книг та зошитів на столі лежали окрайці чорного хліба, шматки бринзи, привезені з дому, з далеких карпатських сіл (Терень Масенко, Під небом.., 1961, 65).

2. рідко. Кінцева частина чого-небудь; край. Брати, пригинаючись, мовчки входять до хати. Старший шарудить рукою по окрайцю комина (Михайло Стельмах, II, 1962, 73); Під окрайцем даху, внизу, помітила [Лариса] непорушну Кларину машину (Микола Руденко, Остання шабля, 1959, 39); // Невелика частина (шматок, відрізок) чого-небудь. * Образно. От Нам окраєць життя нашого в селі (Василь Стефаник, III, 1954, 86).

3. Мартин витяг з-під настільника ножа з червоною колодочкою і, зрізавши цілушку з паляниці, поклав першу скибку Коропові (Григорій Косинка, Новели, 1962, 107); — Це ж стріну усіх неодмінно, За ними я довго скучав... — І хліба цілушку ячмінну 3 мішка фронтовик діставав (Ярослав Шпорта, Вибр., 1958, 331); * Образно. Смеркання осипалося попелом, погойдувалося на хвилях, і хмари, згори осяяні цілушкою призахідного сонця, знизу вже підпливали сутінками (Євген Гуцало, Скупана.., 1965, 14).

Цілушка

-и, ж., розм.

Те саме, що окраєць 1).

Великий тлумачний словник сучасної української мови. - "Перун". 2005.

Значення в інших словниках

цілушка — цілу́шка іменник жіночого роду розм. Орфографічний словник української мови
цілушка — ОКРА́ЄЦЬ (скибка, відрізана від непочатого краю хлібини), ЦІЛУ́ШКА розм., ОКРА́ЙОК розм. Скиба стоїть над столом із хлібиною. Одрізав окраєць — поклав на тарілку (А. Головко); По обіді Василько взяв цілушку хліба, посипав зернистою сіллю (Є. Словник синонімів української мови
цілушка — ЦІЛУ́ШКА, и, ж., розм. Те саме, що окра́єць 1. Мартин витяг з-під настільника ножа з червоною колодочкою і, зрізавши цілушку з паляниці, поклав першу скибку Коропові (Кос. Словник української мови в 11 томах цілушка — -и, ж., розм. Те саме, що окраєць 1). Великий тлумачний словник сучасної мови
цілушка — Цілу́шка, -шки, -шці; -лу́шки, -лу́шок Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
цілушка — ЦІЛУ́ШКА, и, ж., розм. Те саме, що окра́єць 1. Мартин витяг з-під настільника ножа з червоною колодочкою і, зрізавши цілушку з паляниці, поклав першу скибку Коропові (Г. Косинка); – Це ж стріну усіх неодмінно, За ними я довго скучав... Словник української мови у 20 томах
цілушка — див. хліб Словник синонімів Вусика
цілушка — Цілушка, -ки ж. = окраєць. Вх. Зн. 78. Радом. у. Словник української мови Грінченка

Етимологія

ЦІЛУ́ШКА «(перший) окраєць хлібини»

похідне утворення від цілува́ти;
назва мотивується давнім звичаєм відрізати перший окраєць від хлібини й давати його цілувати найшановнішій людині в сім’ї;
пояснюється також як похідне від ці́лий – «шматок, відрізаний від ці́лої хлібини»;
п. [całuszka];