Цілитися

Матеріал з Київський університет імені Бориса Грінченки
Перейти до: навігація, пошук

Цілитися, -люся, -лишся, гл. Цѣлиться, мѣтить. Куди ти цілишся, що не видно ні птиці, нічого? Рудч. Ск. ІІ. 80.

Сучасні словники

Академічний тлумачний словник (1970—1980)

1. Мітити, спрямовувати зброю в яку-небудь ціль. Підпара знов ходить. Звідти, з вогняного моря, йдуть на нього всі страхи і всі турботи, а він міцніше стискає рушницю і кида у пащу ночі: — Хто йде? Буду стріляти! — Стоїть міцний, як з криці, і цілиться в пітьму (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 68); Високий ..сержант цілився в німця [фашиста] з автомата (Юрій Бедзик, Полки.., 1959, 53); Коли він глянув на шлюпку, Глоба саме цілився, щоб вистрілити вдруге (Вадим Собко, Скеля.., 1961, 132); Оротук не вмів так стріляти, щоб довго цілитись (Микола Трублаїні, Вовки.., 1936, 40);

// Спрямовувати удар, кидок і т. ін. Жовті краплини розтікаються поверх розсолу і в них ціляться картоплинами Мирон і Ксеня (Михайло Стельмах, Хліб.., 1959, 389); Тоді я сказав Марині Пилипівні: — Це я кинув кульку. Але я цілився не на ваш стіл (Леонід Смілянський, Сашко, 1957, 10); Всім єством ненавидів Данько цього пазурятника. Щоразу, коли траплялось проходити побіля нього, пригадувалось хлопцеві, як ще по дорозі в Каховку під час одного перепочинку зморено приліг він край шляху і одразу задрімав, а прокинувшись, побачив просто над собою в небі отакого хижака, що, розпластавши крила, мовби цілився йому своїм дзьобом у груди (Олесь Гончар, II, 1959, 31);

// перен. Спрямовувати свою увагу на що-небудь. Обважнілий чолов'яга пильно націлився очима в двері, але, зробивши два кроки вперед, невідомою силою відштовхнувся до лави. — Ух, ти, холеро, — насторожено дивувався Ларіон і знов пильно цілився на клямку (Михайло Стельмах, II, 1962, 370); Жартуючи з приятелькою, слухаючи одним вухом Яшчину гітару, вона другим весь вечір цілилася в кабінет (Олесь Гончар, Таврія, 1952, 262). Не цілячись — без попередньої підготовки до стрільби. Партизани в шанцях нерву вались, як малі діти, — багато з них стріляло, не цілячись, заспокоюючи цими пострілами панічність і страх смерті (Юрій Яновський, I, 1958, 152); Баташвілі, не цілячись, пустив кілька черг з автомата по метушливому клубку людських тіл (Юрій Збанацький, Між.. людьми, 1955, 55).

2. перев. з інфін., перен., розм. Збиратися, мати намір. — Ой, ні, — думає Чорний, — не браму ціляться закрити асійці. Такої сили вистачить і град весь обложити (Дмитро Міщенко, Сіверяни, 1961, 168); * Образно. А сонце цілиться пустить стрілу жовтогарячу... Мить — сосна схопилась тут за рану — й червоне бризка крізь туман... (Павло Тичина, До молоді.., 1959, 18);

// Прагнути заволодіти чим-небудь, захопити щось. Та й кому Чернігів і вся сіверська земля на заваді? Не на Чернігів, а на Київ ціляться вороги (Семен Скляренко, Святослав, 1959, 36);

// Прагнути зайняти яке-небудь становище, посаду і т. ін. Він був не з тих богатирів, А цілився у генерали... Та надто рано застарів і Сам пошився в чинодрали (Сергій Воскрекасенко, Подивись.., 1962, 14); І хто допустив? Слащов? Цей невизнаний геній, цей давній його суперник, що під час падіння Денікіна теж цілився в диктатори (Олесь Гончар, II, 1959, 320).

Ілюстрації

Цілитися.jpg Цілитися2.jpg Цілитися3.jpg Цілитися4.jpg