Цід

Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Перейти до: навігація, пошук

Цід, -ду, м. Ферментъ для тѣста, приготовляемый изъ отрубей. Черк. у. Ми проскурки було на ціду печемо. Пирят. у.

Сучасні словники

Академічний тлумачний словник (1970—1980)

ЦІД, у, чол., діал. Запара. Треба зарані все наготувати, та й доглянути, щоб до ладу було. Звечора цід процідити, до світу учинити, щоб на ранок усе готове було... (Панас Мирний, III, 1954, 250); Через декілька день добра слава про молодих, немов на дріжджах та ціду опара, піднімалась все вище та вище й незабаром доходила до кого слід (Любов Яновська, I, 1959, 164).

ЗАПА́РА, и, жін. Рідке тісто, виготовлене запарюванням борошна гарячим молоком чи водою і потім заправлене дріжджами, що використовується для замісу дріжджового тіста. В хаті зробилося темно, пахло свіжим духом житньої соломи і не то хмелем, не то запарою для тіста (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 166).

Ілюстрації

Opara1.jpg Opara3.jpg Opara5.jpg

Медіа

Див. також

Джерела та література

1. Опара // Українська мала енциклопедія : 16 кн. : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Буенос-Айрес, 1962. — Т. 5, кн. X : Літери Ол — Пер. — С. 1218.

Зовнішні посилання