Цера

Цера, -ри, ж. Цвѣтъ лица. Котл. Ен. VI. 81. Як циган, смуглой цери був. Котл. Ен. ІІІ. 31.

Сучасні словники

Тлумачення слова у сучасних словниках

ЦЕ́РА, и, жін., діал.

Колір обличчя. І перевізчик [перевізник] тут явився, Як циган, смуглой [смуглої] цери був, Од сонця ввесь він попалився (Іван Котляревський, I, 1952, 130); [Сабіна (до Йоганни, облесливо):] Твоя рабиня вже доложить хисту: всі зморщечки отут попри очицях, навколо вустоньків і між брівками чудово замалює, зробить церу таку свіженьку, як була колись! (Леся Українка, III, 1952, 170); — Подобається тобі твоя друкарка? — ..Зоня? ..Не має гарної цери... (Ірина Вільде, III, 1968, 331)

Ілюстрації

Медіа Див. також цера - іменник, жіночий рід, неістота, однина і множина Відмінок Однина Множина Називний цера цери Родовий цери цер Давальний цері церам Знахідний церу цери Орудний церою церами Місцевий на/у цері на/у церах Кличний церо цери Джерела та література Словник української мови: в 11 томах. — Том 11, 1980. — Стор. 201. Словник української мови Зовнішні посилання