Царювати

Матеріал з Київський університет імені Бориса Грінченки
Перейти до: навігація, пошук

Царювати, -рюю, -єш, гл. Царствовать. І в потузі твоїй будеш тихо царювати. К. Псал. 108.

Сучасні словники

Значення

  • Бути царем, правити царством.◆ [О л я:] Ще в той час царював лютий-прелютий цар Микола I (Вас., III, 1960, 278) ;◆ — Триста років тільки дім Романових існував,— озвався Карпо, хвастаючись перед гостями своєю обізнаністю. — Та ще до них царювали інші (Шиян, Баланда, 1957, 44) ;.{{прикладрозм. Повноправно порядкувати, самовільно керувати ким-, чим-небудь. Що нам струмці цілющі? Не оживуть лани сухі, Бо скрізь царюють турки злющі, До стонів [стогонів] болісних глухі (Граб., І, 1959, 525)}}


  • перен. Бути першим, переважати всіх у чому-небудь.◆ Тут Темне, як і сама будівля [тюрма], зло царювало у тій страшній схованці… (Мирний, І, 1954, 319) ;◆ Чудова ж пісня солов’я Над всіми співами царює (Щог., Поезії, 1958, 320) ;◆  — Хіба не радість буде мені бачити, як ти царюєш на балах та банкетах серед пихливого пишного панства?! (Тулуб, Людолови, І, 1957, 68) ;◆ В серці пані Параски-Роксолани царював на ту годину обшарпаний ковалисько Михайлик (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 263)
  • перен. Наповнювати собою; домінувати.◆ Кипіли морози, завивала хуртовина, царював холод (Коцюб., І, 1955, 69) ;◆ В хаті царював сумерк (Коб., За ситуаціями, 1914, 113)

Синоніми

  • панувати
  • домінувати
  • володарювти
  • владарювати
  • царити
  • царствувати

Ілюстрації

Царювати.jpg Царювати1.jpg Царювати2.jpg Царювати3.jpg

Медіа

Див. також

Джерела та література

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 11. — С. 184. ==Зовнішні посилання==