Хурман

Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Перейти до: навігація, пошук

Хурман, -на, м. Кучеръ. Чуб. II. 362. Давай буду твого коня поганяти, буду в тебе за хурмана. Грин. II. 272. ХУ́РМАН, а, чол., заст., розм. Візник (у 1 знач.). — Найняв хурмана, та не всі гроші заплатив: треба доплатити один карбованець (Нечуй-Левицький, I, 1956, 104); Хурман порався з фаетоном, а Савка крутивсь біля нього (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 392); [Цілюрик Шміт:] Мій хурман на передку зарюмав, як стара баба (Леся Українка, IV, 1954, 250); Банда висловила думку, що непогано було б поїхати до комісара Ясеві. Хай хурман запряже коні й везе Яся у Ширмівку негайно (Арсен Іщук, Вербівчани, 1961, 163).

                      ІЛЮСТРАЦІЇ

<300px-Tom_Winans.Russian_troika.1847.jpg> <1931._%D0%98%D0%B7%D0%B2%D0%BE%D0%B7%D1%87%D0%B8%D0%BA_%D0%BD%D0%B0_%D0%A1%D1%82%D1%80%D0%BE%D0%BC%D1%8B%D0%BD%D0%BA%D0%B5.jpg> <318153.jpg> <izvozcik.jpg>