Хрум

Матеріал з Київський університет імені Бориса Грінченки
Перейти до: навігація, пошук

меж., выражающее хрустѣніе. Сим. 210. Коли чує: хрум-хрум. Він потихеньку туди, — аж там лисичка диню їсть. Рудч. Ск. II. 10.

Сучасні словники

ХРУМ1, у, ч., розм. Те саме, що хру́мкіт. Мабуть, нема на світі більшої насолоди, як покурити в ранішній стайні: легко так, п’янко, а м’який конячий хрум десь аж до серця дістає (Земляк, Гнівний Стратіон, 1960, 200)./

ХРУМ2, ХРУМ-ХРУМ, виг., розм.

1. Звуконаслідування, що означає тріск при розжовуванні їжі. Коли чує: хрум-хрум. Він потихеньку туди, —аж там лисичка диню їсть (Сл. Гр.).

2. діал. Уживається як присудок за знач. хру́мати. Сніг — хрум-хрум під ногами (Ів., Таємниця, 1959, 35).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 11. — С. 156.

Ілюстрації

Hamster1.jpg Maxresdefault.jpg

Медіа

Див. також

Джерела та література

Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958. Том 4, ст. 416. Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 11. — С. 156.

Зовнішні посилання

<a href="http://hrinchenko.com//slovar/znachenie-slova/63327-khrum.html" title="ХРУМ. Словник української мови Б.Грінченка.">ХРУМ. Словник української мови Б.Грінченка.</a>