Хохол

Хохол, -ла, м. = Хохолаз. Вх. Уг. 273. Хохол — екзонім, зневажлива назва українця, вживана на побутовому рівні серед росіян, білорусів і самих українців. У російській пресі та рунеті етнонім «хохли» має найвищий індекс згадуваності з-поміж усіх інших етнонімів.

Ця назва з'явилась у XVII столітті й могла походити від оселедця — характерної зачіски в козаків. У Київській Русі така зачіска була однією з ознак знатного роду. Зберігся візантійський опис князя Святослава Ігоревича, де є згадка про те, що він носив оселедець.

Числені версії (монгольська, тюркська, готська тощо) не слов'янського походження слова «хохол» не витримують серйозної критики.

Від цього слова походить і спотворені варіанти назви України — Хохляндия, Хохландия и Хохлостан.

Сучасні словники

Тлумачення слова у сучасних словниках ХОХО́Л, хохла, чол., заст., розм. Зневажлива назва українця. — Хочеш, вуса тобі для хвацькості залишу? Ваш брат хохол завжди при вусах (Зінаїда Тулуб, В степу.., 1964, 28); — Ну, ти, хохол. Все тобі смішки, — Андрій Єрмолаєв явно заздрить благодушності Гладкого (Олександр Довженко, Зачарована Десна, 1957, 415). Словник української мови: в 11 томах. — Том 11, 1980. — Стор. 134.

Ілюстрації