Хлистати

Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Перейти до: навігація, пошук

Хлистати, -щу, -щеш, гл. Хлебать, пить. Наварив юшки, нехай хлищуть. Ном. № 3522. Та і горілочку хлистала. Котл. Ен. І. 11.

ХЛИСТАТИ, хлищу, хлищеш, недок., перех., розм. 1. Пити жадібно, швидко; пити; // Пити що-небудь спиртне, перев. у великій кількості. — Сивуху [Ентелл] так, як брагу, хлище (Іван Котляревський, I, 1952, 97); // Пити що-небудь, захоплюючи його язиком (про тварин). В хаті на долівці — розбита миска, розлита страва, свиня хлище розлите (Степан Васильченко, III, 1960, 323); Смачне густе пійло корова з цебра хлище (Костянтин Гордієнко, Заробітчани, 1949, 9). 2. Їсти ложкою яку-небудь (перев. рідку) страву. Наварив юшки — нехай хлищуть (Номис, 1864, № 3522). Словник української мови: в 11 томах. — Том 11, 1980. — Стор. 77.