Хлиснути
Хлиснути, -ну, -неш, гл. Хлебнуть. Левиц. Пов. 160. А деякі так так хлиснули, що де упали, там заснули. Котл. Ен. Хлиснути.... з горшка шег юшки. Грин. І. 280. Вже двірсько́ї поливки хлиснув! Уже попробовалъ жизни на барскомъ дворѣ. Ном. № 1312.
Зміст
Сучасні словники
ХЛИ́СНУТИ, ну, неш, док., перех., розм. Ударити рукою по обличчю, тілу; дати ляпаса. Батько не витримав, хлиснув доньку, і та побігла на кухню плачучи (Павло Автомонов, Щастя.., 1959, 185); Цимбали змовкли, чорнобородий зіщулився, наче його хлиснули по потилиці (Михайло Чабанівський, Балканська весна, 1960, 223); Офіцер підійшов до Гошки.. і хлиснув Гошку по морді (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 427); // Стьобнути, шмагнути батогом, лозиною і т. ін.; // чим. Ударити при зустрічному рухові (про гілки, листя і т. ін.). Хлиснула його під носом білим цвітом черешня — трохи не чхнув (Степан Васильченко, I, 1959, 295).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 11, 1980. — Стор. 77
ХЛИСНУ́ТИ, ну, неш, док., перех., розм. Однокр. до хлистати. [Коваленко:] Коли б хоч трішки де води хлиснути! Ото щось лисніється — чи не вода? (Українські поети-романтики.., 1968, 449); — Спасибі, мамо! Встигну ще напиться й наїстись, — сказав.. студент, хлиснувши похапцем трохи чаю (Нечуй-Левицький, I, 1956, 453); — Де ж той мрець! — сказав Мельхиседек, дивлячись на вікно: — то, мабуть, ви хлиснули через міру пуншу (Нечуй-Левицький, III, 1956, 117); [Норма:] Ви, як завжди, п'яні, сержанте. [Боб:] І не те з горя хлиснеш (Ярослав Галан, 1, 1960, 447); — Воли чотири дні не вставали, не їли, лиш води хлиснули по кілька разів (Василь Стефаник, Вибр., 1949, 194); От і поставили [чорти] йому на тарілочці капусти з яловичиною; він і прийнявсь за неї... Як хлисне, як опечеться!.. (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 242). Словник української мови: в 11 томах. — Том 11, 1980. — Стор. 77.
ХЛИСТАТИ, хлищу, хлищеш, недок., перех., розм. 1. Пити жадібно, швидко; пити; // Пити що-небудь спиртне, перев. у великій кількості. — Сивуху [Ентелл] так, як брагу, хлище (Іван Котляревський, I, 1952, 97); // Пити що-небудь, захоплюючи його язиком (про тварин). В хаті на долівці — розбита миска, розлита страва, свиня хлище розлите (Степан Васильченко, III, 1960, 323); Смачне густе пійло корова з цебра хлище (Костянтин Гордієнко, Заробітчани, 1949, 9). 2. Їсти ложкою яку-небудь (перев. рідку) страву. Наварив юшки — нехай хлищуть (Номис, 1864, № 3522).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 11, 1980. — Стор. 77.
Ілюстрації
|
|
|
|
