Хист

Матеріал з Київський університет імені Бориса Грінченки
Перейти до: навігація, пошук

Хист, -ту, м. 1) Способность, дарованіе. Чи ж з його хистом ото зробить. Черк. у. Не з моїм хистом було зробити те, чого бажав. Стор. М. Пр. 33. Тобі́ не хист. Ты не способенъ, не по твоимъ способностямъ. Тобі не хист з Енеєм битись.... ти, бачу, здатний бить собак. Котл. Ен. V. 29. Не до твого́ хисту. Не по твоимъ способностямъ. 2) Ограда, защита. Вітрюга такий, що аж хист вириває з землі навкруг пасіки. Лебед. у.

Сучасні словники

Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)

ХИСТ, у, чол. 1. Уміння що-небудь робити, поводити себе певним чином; здібності. А в городі бузина, на їй листу нема — Не цілуй, не милуй, коли хисту нема (Павло Чубинський, V, 1874, 9); З нагоди Щуриного приходу куховар мінометників Гриша жарив і шкварив різні делікатеси, на які тільки вистачало у нього хисту (Олесь Гончар, III, 1959, 200); Гордій заклопотано прикладав увесь свій хист господаря, щоб бути корисним бабусі (Олександр Копиленко, Вибр., 1948, 240); Із ремісничого недавно, А скільки хисту в їх руках! (Любов Забашта, Нові береги, 1950, 95); // Надзвичайний природний дар, високий ступінь обдарованості; талант. Треба пам'ятати, що письменників у зародку і письменників з великим хистом в народі більше, ніж.. спершу здається (Степан Васильченко, IV, 1960, 59); Відомо, як Леся Українка гартувала свій мужній хист, своє разюче слово в чистому полум'ї творчості Пушкіна і Чернишевського (Микола Бажан, Наша.. Москва, 1951, 33); Крім краси, гадала Марина, для кіноактриси потрібен ще хист, талант; може, він у неї і є, та як його виявити? (Любомир Дмитерко, Наречена, 1959, 149); // до чого. Природний нахил, потяг до чого-небудь. Хороше обличчя, люб'язна розмова, перевита жартами, хист до танців — все се було за нього, все слугувало йому на користь (Панас Мирний, III, 1954, 190); Що Каргат має якийсь хист до.. науки, — це Валентин Модестович ладен був припустити (Юрій Шовкопляс, Інженери, 1956, 26); Біля Варвариного станка пристояв [Мануйло], задивившись, як стриже. — Хист у тебе, Варваро, до цього діла... (Олесь Гончар, Таврія, 1952, 159); Маляр упевнився, що у Тараса Григоровича є хист до малювання, і погодився його вчити, але вимагав панського на це дозволу (Життя і творчість Т. Г. Шевченка, 1959, 10). ♦ Тобі (вам і т. ін.) не хист, з інфін. — ти нездатен, не з твоїми здібностями. — Тобі не хист з Енеєм биться, Не хист з Лавинієй [Лавинією] любиться, Ти, бачу, здатний бить собак (Іван Котляревський, I, 1952, 214). 2. діал. Огорожа, захисток. Вітрюга такий, що аж хист вириває з землі навкруг пасіки (Словник Грінченка). Словник української мови: в 11 томах. — Том 11, 1980. — Стор. 60.

Словник української мови за редакцією Б.Д.Грінченка

Хист, -ту, м. 1) Способность, дарованіе. Чи ж з його хистом ото зробить. Черк. у. Не з моїм хистом було зробити те, чого бажав. Стор. МПр. 33. тобі́ не хист. Ты не способенъ, не по твоимъ способностямъ. Тобі не хист з Енеєм битись.... ти, бачу, здатний бить собак. Котл. Ен. V. 29.не до твого́ хисту. Не по твоимъ способностямъ. 2) Ограда, защита. Вітрюга такий, що аж хист вириває з землі навкруг пасіки. Лебед. у.

УКРЛІТ.ORG_Cловник

ХИСТ, у, ч. 1. Уміння що-небудь робити, поводити себе певним чином; здібності. А в городі бузина, на їй листу нема — Не цілуй, не милуй, коли хисту нема (Чуб., V, 1874, 9); З нагоди Шуриного приходу куховар мінометників Гриша жарив і шкварив різні делікатеси, на які тільки вистачало у нього хисту (Гончар, III, 1959, 200); Гордій заклопотано прикладав увесь свій хист господаря, щоб бути корисним бабусі(Коп., Вибр., 1948, 240); Із ремісничого недавно, А скільки хисту в їх руках! (Забашта, Нові береги, 1950, 95); // Надзвичайний природний дар, високий ступінь обдарованості; талант. Треба пам’ятати, що письменників у зародку і письменників з великим хистом в народі більше, ніж.. спершу здається(Вас., IV, 1960, 59); Відомо, як Леся Українка гартувала свій мужній хист, своє разюче слово в чистому полум’ї творчості Пушкіна і Чернишевського (Бажан, Наша.. Москва, 1951, 33); Крім краси, гадала Марина, для кіноактриси потрібен ще хист, талант; може, він у неї і є, та як його виявити? (Дмит., Наречена, 1959, 149); // до чого. Природний нахил, потяг до чого-небудь. Хороше обличчя, люб’язна розмова, перевита жартами, хист до танців — все се було за нього, все слугувало йому на користь(Мирний, III, 1954, 190); Що Каргат має якийсь хист до.. науки,— це Валентин Модестович ладен був припустити (Шовк., Інженери, 1956, 26); Біля Варвариного станка пристояв [Мануйло], задивившись, як стриже.— Хист у тебе, Варвара, до цього діла… (Гончар, Таврія, 1952, 159); Маляр упевнився, що у Тараса Григоровича є хист до малювання, і погодився його вчити, але вимагав панського на це дозволу (Життя і тв. Т. Г. Шевченка, 1959, 10). &́9671; Тобі́ (вам і т. ін.) не хист, з інфін. — ти нездатен, не з твоїми здібностями. — Тобі не хист з Енеем биться, Не хист з Лавинієй [Лавинією] любиться, Ти, бачу, здатний бить собак (Котл., І, 1952, 214). 2. діал. Огорожа, захисток. Вітрюга такий, що аж хист вириває з землі навкруг пасіки (Сл. Гр.). Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 11. — С. 60. Хист, ту, м. 1) Способность, дарованіе. Чи ж з його хистом ото зробить. Черк. у. Не з моїм хистом було зробити те, чого бажав. Стор. МПр. 33. Тобі́ не хист. Ты не способенъ, не по твоимъ способностямъ. Тобі не хист з Енеєм битись…. ти, бачу, здатний бить собак. Котл. Ен. V. 29. Не до твого́ хисту. Не по твоимъ способностямъ. 2) Ограда, защита. Вітрюга такий, що аж хист вириває з землі навкруг пасіки. Лебед. у. Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 4. — С. 398.

Іноземні словники

Словари и энциклопедии на Академике

хист -у, ч. 1) Уміння що-небудь робити, поводити себе певним чином; здібності. || Надзвичайний природний дар, високийступінь обдарованості; талант. || до чого. Природний нахил, потяг до чого-небудь. •• Тобі́ не хист з інфін. — ти нездатен, не з твоїми здібностями. 2) діал. Огорожа, захисток.


Великий тлумачний словник сучасної української мови. - "Перун". 2005.

Медіа

Див. також

Cпоріднені слова зі словника Бориса Грінченка

хисткий

Джерела та література

[1]