Хирний

Матеріал з Київський університет імені Бориса Грінченки
Перейти до: навігація, пошук

Хирний, -а, -е. = хирявість, = хирлявість1) Болѣзненный, безсильный. Чоловік хирний. Черк. у. Та там дівча замліле, більш хирне, ніж здорове. Черниг. г. До твоїх ніг мої руки хирні простягаю. К. МБ. XI. 149. 2) Ничтожный, плохой, скверный. Мовчи, хирний! Ном. № 13094. Десь вража мати підкусила, щоб хирний тут ти не сидів. Котл. Ен. І. 32. Ляж, хирний, та й мовчи, а з паном не рівняйсь! Г. Арт. (О. 1861. ІІІ. 83). 3) Слабый, едва заметный. З комина сотався вгору хирлявий димок, мабуть, господиня готувала на обід (Євген Гуцало, З горіха.., 1967, 49).
4) Хилый, чахлый. Хіба ж ви не знаєте, що на мужицьких ужитках хирляві та кволі вимирають, наче мухи восени (Михайло Стельмах, Хліб.., 1959, 381);

Сучасні словники

Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)
ХИ́РНИЙ, а, е.
1. Який ослаб, виснажився через хворобу; кволий, немічний, худий. — Гарна людина цей хирний чех? — лепетав важкий Балабуха, погладжуючи сиву бороду (Нечуй-Левицький, III, 1956, 221); — Такі ви були, як пригадую собі, хворобливі обоє та хирні на вигляд... (Петро Козланюк, Мандрівники, 1946, 54);
// на що. Який хворіє якоюсь хворобою. [Стара Бавмертиха:] Він таки хтів її взяти, та вже тоді був зовсім хирний на груди (Леся Українка, IV, 1954, 215); По болоні [оболоні] хирні коні.. Ходять самопас (Іван Франко, XIII, 1954, 179);
// Який погано росте або в'яне, засихає (про рослини); чахлий. Кози Об'їдають хирні лози... (Михайло Старицький, Поет. тв., 1958, 56).
2. перен., зневажл. Нікчемний, нікудишній. Мовчи, хирний! (Номис, 1864, № 13094); А бач, Рябко, а бач!.. не гавкай, не ганяйсь; Ляж, хирний, та й мовчи, із Паном не рівняйсь! Чого брехать? (Гулак-Артемовський, Байки.., 1958, 53); — А ви, мамо, як знаєте про Зосю? — спитав син. — А хто бігав цілісінький вечір слідком за тобою, як не та хирна Зося? (Нечуй-Левицький, I, 1956, 187).

Ілюстрації

Трусбалбес.jpg Weaky225.jpg Nikchemnyiya2.jpg Atkritka1339603530962.jpg

Медіа

Іноземні словники

weakly /ˈwiːklɪ/
Adj. 1. weakly - lacking bodily or muscular strength or vitality; "a feeble old woman"; "her body looked sapless"
debile, infirm, sapless, decrepit, feeble, rickety, weak
frail - physically weak; "an invalid's frail body"
He was lame and of weakly health.
Not many months later a weakly lad knocked at one of the gates of Berlin.
Adv. 1. weakly - in a weak or feeble manner or to a minor degree; "weakly agreed to a compromise"; "wheezed weakly"; "he was weakly attracted to her"

瘦弱的 shòuruòde
1)肌肉不丰满,虚弱无力。
瘦弱的孩子
他身体虚弱。
那个身体瘦弱的家伙不太有男人味。

Див. також

https://www.youtube.com/watch?v=fhWMIhbA57Y

Джерела та література

Словник української мови: в 11 томах. — Том 11, 1980. — Стор. 60.
The American Heritage® Roget's Thesaurus. Copyright © 2013, 2014 by Houghton Mifflin Harcourt Publishing Company. Published by Houghton Mifflin Harcourt Publishing Company. All rights reserved.

Зовнішні посилання

http://www.thefreedictionary.com/weakly
http://cidian.xpcha.com/6fa67ezdnv1.html
http://dict.cn/%E7%98%A6%E5%BC%B1