Хижа

Матеріал з Київський університет імені Бориса Грінченки
Перейти до: навігація, пошук

Хижа, -жі, ж. 1) Кдѣть, чуланъ, кладовая. Вас. 195. Чуб. VII. 388. На улицю не піду і дома не всижу; хиба піду підкопаюсь до дівчини в хижу. Мет. 116. Лагодила баба хижу: то тільки кішки лазили, а то вже й собаки стали лазити. Ном. № 7580. 2) = Хата. Ідут до каждої хижі і під вікни співают. МУЕ. ІІІ. 18. 3) = Хлів. Та заплели хижку, та загнали овечечкустрижку. Мил. 42. Ум. Хижка. М’ясо поставили в хижку. Ой хто мене вірно любить, той прийде у хижку. Рудч. Чп. 186.


Сучасні словники

Словник української мови: в 11 томах. — Том 11, 1980. — Стор. 52.

ХИЖА, і, жін., розм.

1. Те саме, що комора 1, 2. Христя вийшла до хижі, незабаром унесла пляшку з горілкою, поставила на столі, й сама сіла (Панас Мирний, II, 1954, 170); Вузлики з зерном так довго висіли під образами в хаті, аж намулили очі. Нарешті зняла [Маланка] та винесла в хижу (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 37); Давид повносив мішки в хижу й зайшов у хату (Андрій Головко, II, 1957, 42).

2. Те саме, що хата 1; невелика убога хата; халупа. — При березі, при Дунаю, Там я свою хижу маю (Пісні та романси українських поетів.., I, 1956, 131); Бувало вигляне [Катруся] із хижі, Як тая квіточка з роси, Як теє сонечко з-за хмари. Ввесь похолону, неживий Стою, бувало (Тарас Шевченко, II, 1963, 268); За останні двадцять років ніхто в ці гори, аж до його хижі, так високо не заходив... (Олександр Ільченко, Вибр., 1948, 30); Крита була хижа не залізом, як усі, навіть найбідніші будиночки міської околиці, а гонтом — замшілим, зеленим (Юрій Смолич, Мир.., 1958, 29); Вони знають, куди прийшли і для чого. Не якусь там хижу ліпити з глини, а найкрасивіші будинки мурувати з цегли на нашому Хрещатику (Василь Кучер, Дорога.., 1958, 42).

Ілюстрації

E6b75c44590b.jpg 114835 900.jpg 2477335.jpg 88f1a8072e8df13d95473bcee02b1e3d.jpg

Медіа

Див. також

Джерела та література

Зовнішні посилання