Хекати

Хе́кати, -каю, -єш, гл. = Хакати. Як літом собака хекає, виваливши язик, то то, кажуть, він приказує: «на ката хата, на ката хата». Ном. № 10288.

Сучасні словники

Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)

ХЕКАТИ, аю, аєш, недок., розм. 1. Те саме, що хакати 1. Ідучи, він знай поглядав на чоботи, мов довідувався, чи цілі ще; хекав, спльовував...(Панас Мирний, III, 1954, 71); Тітка, кваплячись і хекаючи, не йшла, а, власне, бігла просто назустріч їй уздовж вузенької зацементованої стрічки поколупаного, у глибоких вибоїнах перону (Василь Козаченко, Листи.., 1967, 56); Альоша реготався, соваючи йому ковбасу. Султан, оскаливши рота, хекав, знеможений цим випробуванням його собачого терпіння (Іван Микитенко, II, 1957, 255). 2. Видавати звук «хе». — Х-хе!.. — хекнув Чіпка, не то усміхаючись, не то дивуючись. — Чого ти хекаєш? (Панас Мирний, II, 1954, 152).

"Словопедія"

ХЕКАТИ

хе́кати дієслово недоконаного виду розм. ХЕКАТИ разг. (тяжело и часто) дышать

СЛОВАРЬ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКO

Хекати, -каю, -єш, гл. = хакати. Як літом собака хекає, виваливши язик, то то, кажуть, він приказує: «на ката хата, на ката хата». Ном. № 10288.

Ілюстрації