Харкати
Харкати, -каю, -єш, гл. Харкать. Зачав плювати та харкати. Драг. 90. Стогнали, харкали.... Котл. Ен.
Зміст
Тлумачення слова у сучасних словниках
[1] ХАРКАТИ, аю, аєш, недок., розм. Випльовувати мокротиння (іноді з кров'ю) при кашлі, прочищаючи горло; плювати мокротинням. Хаджі Абдула сапав, харкав, плював і зовсім втомився од довгої промови (Коцюб., II, 1955, 156); З'являючись на млин .., старший мірошник похмуро сопе, безперестану чадить смердючим самосадом і погано харкає (Вол., Місячне срібло, 1961, 192); Він хворів на сухоти, весною в часи відлиги валився з ніг і харкав кров'ю (Чорн., Визвол. земля, 1959, 17) Сев часом плював за борт і витирав хусткою обличчя (Ю. Яновський); Кілька разів падав [Тимко], зводився, знову біг, випльовуючи з рота сніг (Григорій Тютюнник); Кирило замовк, запахкав цигаркою, важко спльовуючи перед себе (О. Досвітній); [2]
| особа | однина | множина |
|---|---|---|
| Наказовий спосіб | ||
| 1 особа | ха́ркаймо | |
| 2 особа | ха́ркай | ха́ркайте |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
| 1 особа | ха́ркатиму | ха́ркатимемо, ха́ркатимем |
| 2 особа | ха́ркатимеш | ха́ркатимете |
| 3 особа | ха́ркатиме | ха́ркатимуть |
| ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
| 1 особа | ха́ркаю | ха́ркаємо, ха́ркаєм |
| 2 особа | ха́ркаєш | ха́ркаєте |
| 3 особа | ха́ркає | ха́ркають |
| МИНУЛИЙ ЧАС | ||
| чол. р. | ха́ркав | ха́ркали |
| жін. р. | ха́ркала | |
| сер. р. | ха́ркало |
Ілюстрації
Медіа
Див. також
ПЛЮВА́ТИ (викидати з рота слину, мокротиння тощо), ВИПЛЬО́ВУВАТИ, СПЛЬО́ВУВАТИ, ПЛЮ́ХАТИрозм.;ПЛЮВА́ТИСЯ (також на когось, один на одного); ЧВИ́РКАТИ[ЧВІ́РКАТИ]розм.,ЦВІ́РКАТИрозм.,ЦИ́РКАТИрозм. (крізь зуби); ХА́РКАТИрозм.,ХАРКОТІ́ТИрозм. (при кашлі, прочищаючи горло). - Док.: плю́нути, ви́плюнути, сплю́нути, плю́хнути, чви́ркнути[чві́ркнути], цві́ркнути, ци́ркнути, ха́ркнути
