Хабник

Хабни́к, -ка, м. Кустарникъ. Вх. Зн. 76. {{subst:Шаблон:Словник Грінченка і сучасність|підрозділ=Інститут філології}} хабник хабни́к -а, ч., зах. ЧАГАРНИК, а, ч., ЧАГАРНИКИ, ів, мн. Зарості багаторічних дерев'янистих кущових рослин. Гнат не постеріг, коли дійшов до лісу. Починався чагарник з кущами ліщини, а за ним, мов стіна, стояв густий грабовий ліс (Коцюб., І, 1955, 35); По дну міжгір'я, між тисячотонними камінними надовбнями, крізь колючий чагарник продиралися бійці (Гончар, III, 1959, 104); Через березняк та ялиновий чагарник тихою ступою чвалала руда конячка (Довж., І, 1958, 463); Вся гора понад Дніпром вкрита була високим лісом і густими чагарниками (Стор., І, 1957, 238); В яру ще гойдався вранішній туман, ховаючись від сонця серед густих чагарників (Кучер, Трудна любов, 1960, 87). https://slovnyk.ua/index.php?swrd=%D1%87%D0%B0%D0%B3%D0%B0%D1%80%D0%BD%D0%B8%D0%BA

x140px).