Фуяра

Фуяра, -ри, ж. 1) Пастушья свирѣль. Завернув аньол Саву до буди, забрали фуяри, забрали дуди, на котрих пісню грали. Чуб. III. 377. 2) об. Безпомощный, неспособный человѣкъ. Желех. Ум. Фуярка. Желех.

Сучасні словники

Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)

ФУЯ́РА, и, жін., діал. Сопілка.

Словник української мови за редакцією Б.Д.Грінченка

Фуяра, -ри, ж. 1) Пастушья свирѣль. Завернув аньол Саву до буди, забрали фуяри, забрали дуди, на котрих пісню грали. Чуб. III. 377.

2) об. Безпомощный, неспособный человѣкъ. Желех. Ум. фуярка. Желех.

УКРЛІТ.ORG_Cловник

Фуяра, ри, ж.

1) Пастушья свирѣль. Завернув аньол Саву до буди, забрали фуяри, забрали дуди, на котрих пісню грали. Чуб. III. 377.

2) об. Безпомощный, неспособный человѣкъ. Желех. Ум. Фуярка. Желех.

Іноземні словники

Словари и энциклопедии на Академике

 фуяра -и, ж., діал. Сопілка.

Ілюстрації

Цікаві факти

Матеріал з Вікіпедії

Фуя́ра — традиційний словацький духовий дерев'яний обертонний музичний інструмент. Схожий на флейту, але її звучання не схоже на звучання будь-якого іншого інструмента. Процес навчання грі надзвичайно цікавий та простий. Є два стилі гри — валашський та лазніцький, що отримали свою назву від назв регіонів, у яких сформувалися. Об'єднує їх загальний принцип — «як дихаю, так і граю». Тобто, важливе правильне дихання. Але не якесь спортивне, а абсолютно повсякденне. Спочатку інструмент призначався для сольного виконання. Характеризується величезною обертональною насиченістю.

Фуяру називають «королевою словацьких народних інструментів». Її звук порівнюють з голосом короля, задуманим та барвистим. Він проникає в найвіддаленіші куточки душі, викликаючи її хвилювання. Це — незабутній звук, сповнений поезії.